У 1710 р. в Англії з'явився і перший авторський закон, відомий під назвою "Статут королеви Ганни", що містив у собі один з найважливіших принципів авторського права - принцип "копірайт" - право на охорону опублікованого здобутку, заборона тиражування здобутку без згоди автора. У ньому авторові надавалося виключне право на публікацію здобутку протягом 14 років з моменту його створення, а також була дана можливість продовження цього строку ще на 14 років при житті автора. Слідом за Англією патентні й авторські закони були прийняті в США, Франції та інших європейських країнах. Стали широко продавати й купувати права на видання здобутків літератури, постановку різних драматичних здобутків.
Торгівля книгами й авторськими правами отримала масовий характер.
Інтелектуальна власність (англ. Іntellectual property) –термін, який означає, що всі нематеріальні права тимчасово передані особі, ексклюзивні. Мається на увазі тимчасове володіння авторскими і суміжними правами, діючими свідоцтвами на товарні знаки і діючими патентами.
Термін «інтелектуальна власність» вживався юристами й економістами ще у XVIII столітті, однак широке вживання отримав лише у другій половині ХХ століття, у зв'язку з постановою у 1967р. у Женеві Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Згідно з установчим документом ВОІВ, «інтелектуальна власність» включає права на: літературні, художні та наукові твори; винаходи та наукові відкриття у всіх сферах людської діяльності; виконавчу діяльність артистів, звукозаписи, радіо – та телевізійні передачі; промислові зразки, товарні знаки, фірмові назви та комерційні позначення; виключні права, що відносяться до географічних вказівок, нових сортів рослин і порід тварин, інтегральних мікросхем, радіосигналів, баз даних та ін.; інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах. (Конвенція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності, укладена в Стокгольмі 14 липня 1967 р., стаття 2.).
Що стосується країн СНД, то тільки у 1990 р. у законі «Про підприємства» уперше з'явилося згадування про інтелектуальну власність.
Інтелектуальна власність має ціну. Причому не тільки реальну, до якої входять витрати на винахід і виробництво, але й ціну потенційну, до якої входить вартість прибутку від реалізації винаходу.
Види інтелектуальної власності: авторське право; суміжні права; товарний знак; промисловий зразок; патентне право; комерційна таємниця.
Міжнародний захист прав інтелектуальної власності
Захистом інтелектуальної власності в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (заснована при ООН у 1967 р.)
В Україні правове регулювання здійснюється недостатньо повно. На сьогодні немає закону, що регулює захист комерційної таємниці. Хоча говорити про повну відсутність законодавчої бази було б некоректно.
У наведених нижче законах є окремі положення про захист комерційної таємниці:
- «Про банки й банківську діяльність»;
- «Про інформацію»;
- «Про підприємство»;
- «Про захист економічної конкуренції»;
- «Про захист від несумлінної конкуренції»;
- у Кримінальному кодексі статті 231, 232 та ін.
Одним з немаловажних методів конкурентної боротьби, що ставить під загрозу економічну безпеку підприємства є маніпулювання масовою свідомістю.
Маніпулювання свідомістю, за визначенням автора даної концепції С. Г. Кара-Мурзи, — дії, вироблені розумним об'єктом або їхньою групою, для створення бажаних для суб′єкта-маніпулятора і (отриманих на підставі вироблених дій) логічних висновків, способів мислення і придбаних рефлексів у розумного об'єкта або їхніх груп.
Маніпуляція - це гноблення особистості, при цьому оскільки людина бажає вірити в те, що хоче придбати (знання, досвід, матеріальні блага), гноблення може досягатися через "неправду, в яку хочуть вірити».
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.