ТЕМА 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ
1.1. Формування ідей процесного підходу
Недосконалість управління підприємствами, невідповідність його вимогам ринкової економіки та різке зниження потенціалу управління викликають необхідність пошуку нових методів менеджменту, які б дозволяли здійснювати ефективне управління бізнес-процесами.
Як відомо, зараз у світі поширені чотири основних наукових напрямки в управління фірмами:
¾ традиційний функціональний підхід (робота, персонал, адміністрування, мотивація, система управління тощо, які розглядаються як окремі складові організації);
¾ системний підхід (організація розглядається як цілісна кібернетична система);
¾ ситуаційний підхід (діяльність організації планується в залежності від значимості та зміни ситуаційних факторів);
¾ процесний або процесно-орієнтований підхід (на перший план виноситься розробка процесу або алгоритму управління організацією).
Традиційні принципи організації праці, які були сформульовані А. Смітом у роботі "Багатство націй" не відповідають сучасним умовам та вимогам ведення бізнесу. Принцип поділу праці був орієнтований на незмінні умови дії компанії (в свій час його ефективність було підтверджено конвеєром Генрі Форда, управлінням Джеренал Моторс. В епоху ж широкого вибору для клієнтів технологій, міні виробництв, загострення конкуренції при переході до насиченого ринку базовою ланкою стає споживач, саме він диктує умови виробнику. Стає застарілою ієрархічна пірамідна структура за функціональною ознакою, де клієнт знаходився на нижчому ступені.
Дж. Чампі та М.Хаммер запропонували ідеї глобальної реорганізації менеджменту та поліпшення його якості на основі процесного підходу: різке зниження поточних витрат та людських ресурсів, підвищення мобільності персоналу, робота на майбутні потреби клієнта, прискорене просування нових технологій, глобалізація бізнесу: робота з клієнтами і партнерами в будь-якому місці світу у режимі on-line. У 1993 р. вони дали визначення цьому комплексному явищу як «реінжиніринг бізнес-процесів».
Розглянемо особливості та порівняємо переваги кожного з цих підходів: функціонального та процесно-орієнтованого підходу
Функціональний підхід. Як показують реалії практики, домінуючим принципом структури управління українських підприємств залишається розчленування усього підприємства на функції, які розподіляються серед різних підрозділів (відділ маркетингу, економічний відділ, бухгалтерія тощо).
Функціонально-орієнтованим організаціям притаманне: вимоглива вертикальна ієрархія управління; жорсткий поділ праці відповідно до функціональної спеціалізації підрозділів; управління, яке орієнтоване на виконання однорідних дій. До найбільш суттєвих недоліків функціональної організації слід віднести:
- неспроможність швидкої реакції на зміни в силу самої природи вертикальної ієрархії. Прийняття рішень здійснюється поетапно, відповідно до підпорядкованості. Значно затягується процес узгодження та прийняття рішення, яке знаходиться на стиках підрозділів.
- відсутність орієнтації на клієнта. Головним споживачем результатів праці виконавця є його менеджер. Співробітники працюють на своїх керівників, а не на клієнтів.
- виникнення мимовільної руйнівної конкуренції між підрозділами, що належать до різних функціональних структур. Відсутність спільних інтересів породжує суперництво за прихильність керівництва.
- слабка зацікавленість працюючих у кінцевому результаті компанії, тому що критерії їхньої оцінки відірвані від цих результатів (результати роботи оцінює керівник, а не клієнт).
- зростання накладних витрат, тому що процес розбитий на безліч операцій, кожна з яких виконується у межах одного функціонального підрозділу.
- кожний підрозділ є відокремленим ланцюгом методів управління й автоматизації. Це відбувається саме в силу відсутності єдиних інтересів, через внутрішню конкуренцію.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.