О - модель - моделюється функціональна ієрархія підприємства і те, як прецеденти розподіляються через підсистеми, відповідним функціональним підрозділам підприємства.
П- і О - моделювання залежать один від одного. Спочатку будується П - модель. Коли вона стає стабільною, то починають О - моделювання.
Для більш повного уявлення та розуміння підпроцесів можна використовувати алгоритмічну схему опису окремих дій, рішень. Їх складання в даному випадку повинне завершувати структуризацію і деталізацію підпроцесів.
Головна відмінність алгоритмічної схеми від схеми інформаційних потоків полягає в тому, що вона моделює різні ситуації проходження бізнес-процесів за рахунок наявності «умов вибору» - логічних функцій, що визначають за яким сценарієм (шляхами) здійснюватимуться потоки робіт або завдань. В тому випадку, якщо при інжинірингу бізнесу були визначені параметри всіх робіт (вартість, час, прибуток тощо) й за усіма гілками «умов вибору» алгоритму бізнес-процесів, його розробники насамперед знатимуть параметри виходу процесу незалежно яким шляхом піде його здійснення. Необхідною умовою такого коректування вже реалізованого бізнес-процесу є виділення всіх можливих умов, при яких здійснюються ті або інші події, що дають початок потокам робіт, які протікають по всіх різних гілках алгоритму.
Відмінністю схеми інформаційних потоків від алгоритмічної схеми є встановлення інформаційного взаємозв’язку між початком подальшого і кінцем попереднього підпроцесів. Підпроцеси пов’язані між собою тільки за допомогою ліній передач певного роду даних , тобто інформації.
Таким чином, повний графічний опис бізнес-процесів можна виконати за допомогою наступних дій:
1) створення схеми зовнішнього середовища процесу (опис бізнес-моделі компанії);
2) деталізація схем взаємодії процесів (підпроцесів) з підпроцесами більш низького рівня;
3) створення алгоритмів окремих робіт і завдань;
4) побудова схем взаємодії між об’єктами бізнес-систем.
Побудова зовнішньої моделі (П - моделі) базується на виконанні наступних етапів робіт:
1.Виявлення суб’єктів.
2.Виявлення прецедентів.
3.Визначення і опис пріоритетних прецедентів.
4.Вибір показників оцінки пріоритетних прецедентів (метрик) і їх визначення для існуючої моделі бізнесу.
5.Аналіз опису і рівня деталізації моделі.
Методологія побудови внутрішньої (об’єктної) моделі (О – моделі) компанії складається з наступних етапів:
1. Виявлення об’єктів для пріоритетних прецедентів.
2. Опис прецедентів за допомогою об’єктивної взаємодії.
3. Опис прецедентів за допомогою методів мережного й алгоритмічного планування.
4. Аналіз опису моделі.
Вищезгаданий механізм внутрішнього моделювання дозволяє розробникам заходів з реінжинірингу не тільки досягти детального опису і аналізу суб’єктів, прецедентів і їх складових, але і детально розглянути клас прецедентів через його екземпляри, зістикувати всі прецеденти в єдину мережу, співвіднести конкретно виділені об’єкти із завершенням певних подій і потоків робіт.
Розробка моделі існуючого бізнесу базується на описі й повній характеристиці наступних параметрів діяльності:
- формальний опис основної діяльності в межах бізнес-процесу (функціональні дії, описані за принципом – одна функція (операція) процесу – конкретна посадова особа);
- вхідні інформаційні і/або матеріальні потоки, необхідні для здійснення функціональних дій (електронні і паперові версії нормативно-довідкової інформації й обліково-звітних документів, складські запаси, товарно-матеріальні цінності і тощо);
- результати, одержувані в процесі діяльності (електронні і паперові версії обліково-звітних документів, послуги, складські запаси, товарно-матеріальні цінності тощо);
- ресурси, необхідні для одержання необхідних результатів у процесі діяльності (бюджет, персонал, товари, послуги, товарно-матеріальні цінності, інфраструктура забезпечення діяльності тощо);
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.