При розв'язанні різних задач прикладного характеру доводиться знаходити відразу кілька невідомих функцій, що залежать від одного аргументу, що входять у кілька рівнянь, тобто приходиться мати справу із системою рівнянь.
Системою диференціальних рівнянь називається
система, що зв'язує незалежну змінну , невідомі функції цієї
змінної
й похідні цих функцій по незалежній змінній.
Загальний вид системи диференціальних рівнянь такий:
(1.1)
Порядком системи (1.1) називають число , рівне
.
Розв'язанням системи (1.1) на інтервалі називають
сукупність функцій:
,
(1.2)
підстановка яких разом з
їхніми похідними в систему (1.1) перетворює кожне рівняння системи в
тотожність. При цьому припускається, що число рівнянь системи
(1.1) дорівнює числу невідомих функцій
,
причому якщо
, те така система стає невизначеною.У цьому випадку можна вибрати довільно
шуканих
функцій (аби тільки вони були потрібне число раз диференційовані) і залежно від
них знаходити інші
функцій. Якщо ж число шуканих
функцій
менше числа рівнянь системи
, то ця система може опинитися неспільною,
тобто не має жодного розв'язання.
Розв’язав систему (1.1) щодо старших похідних всіх функцій, що входять у цю систему (передбачається виконання умов теореми існування неявних функцій), одержимо:
. (1.3)
Систему виду (1.3), розв’язану щодо своїх старших похідних, називаютьканонічною. Канонічну систему називають нормальною, якщо в лівих частинах знаходяться похідні тільки першого порядку, а праві зовсім не містять похідних, тобто
.
(1.4)
Очевидно, що порядок нормальної системи (1.4) дорівнює числу рівнянь у
неї вхідних, тобто .
Якщо праві частини системи (1.4) залежать лінійно від шуканих
функцій , тобто, якщо система (1.4) має вигляд:
,
(1.5)
де й
– задані неперервні в розглянутій області
функції, то її називають лінійною системою. Якщо
,
то систему (1.5) називають лінійною системою диференціальних рівнянь із
постійними коефіцієнтами.
Якщо праві частини системи (1.4) не залежать явно від незалежної
змінної , тобто система має вигляд:
,
(1.6)
то її називають автономною або стаціонарною.
Дві системи диференціальних рівнянь називаються еквівалентними, якщо вони мають ті самі розв'язки. Виявляється, що будь-яку канонічну систему (1.3) завжди можна перетворити в еквівалентну нормальну систему, причому порядок цих систем буде тим самим. Для цього досить кожну похідну невідомих функцій, за винятком найбільших, замінити новою невідомою функцією. Наприклад, канонічна система:
після введення
нових невідомих функцій приводиться до
нормальної системи:
.
У зв'язку з тим, що будь-яку канонічну систему завжди можна перетворити в еквівалентну нормальну систему, далі будемо розглядати тільки нормальні системи.
Розглянемо задачу, що приводить до системи диференціальних рівнянь:
визначити траєкторію руху снаряда, викинутого з початковою швидкістю під кутом
до обрію,
вважаючи опір повітря пропорційним швидкості руху.
Розв'язання. За початок координат візьмемо точку вильоту снаряда. Рівняння руху будуть:
.
(1.7)
(На
снаряд діє його сила ваги , її складова на осі
дорівнює нулю, тому що сила ваги перпендикулярна
до осі
). Якщо ж зневажити опором повітря, то
система (1.7) запишеться:
. (1.8)
Тобто задача, навіть при дуже спрощених умовах, зводиться до розв'язання системи двох рівнянь (1.8). Вирішимо її, інтегруючи рівняння:
.
У початковий момент часу компоненти швидкості
будуть:
,
. Тоді
й
і
система запишеться
.
Тому що при
, то
.
Остаточний рух:
.
Крім параметра , знайдемо траєкторію руху:
—
парабола.
Дистанція польоту снаряда знаходиться з рівняння :
( – вихідна точка).
Легко бачити, що максимальна дистанція буде при стрілянині під кутом (у дійсності цей кут приблизно дорівнює
).
Відомо, що рівняння першого порядку задає
на площині
деяке поле напрямків, і що напрямок
дотичній у будь-якій точці інтегральної кривої збігається з напрямком поля в
цій точці. Аналогічне геометричне тлумачення можна дати й нормальній системі
(1.4). Будемо розглядати
як координати точки в
- мірному просторі
.
Тоді розв'язанню (1.2) відповідає деяка крива в
-
мірному просторі. Вона називається інтегральної кривої системи (1.4).
З'ясуємо геометричний зміст інтегральних кривих.
Нехай праві частини системи (1.4) визначені та кінцеві в деякій області
зміни змінних
.
Проведемо в кожній точці області
відрізок, напрямні
косинуси якого пропорційні одиниці й значенням правих частин системи (4) у цій
точці й назвемо множину цих відрізків полем напрямків.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.