При розв'язанні різних задач прикладного характеру доводиться знаходити відразу кілька невідомих функцій, що залежать від одного аргументу, що входять у кілька рівнянь, тобто приходиться мати справу із системою рівнянь.
Системою диференціальних рівнянь називається система, що зв'язує незалежну змінну , невідомі функції цієї змінної й похідні цих функцій по незалежній змінній. Загальний вид системи диференціальних рівнянь такий:
(1.1)
Порядком системи (1.1) називають число , рівне .
Розв'язанням системи (1.1) на інтервалі називають сукупність функцій:
, (1.2)
підстановка яких разом з їхніми похідними в систему (1.1) перетворює кожне рівняння системи в тотожність. При цьому припускається, що число рівнянь системи (1.1) дорівнює числу невідомих функцій , причому якщо , те така система стає невизначеною.У цьому випадку можна вибрати довільно шуканих функцій (аби тільки вони були потрібне число раз диференційовані) і залежно від них знаходити інші функцій. Якщо ж число шуканих функцій менше числа рівнянь системи , то ця система може опинитися неспільною, тобто не має жодного розв'язання.
Розв’язав систему (1.1) щодо старших похідних всіх функцій, що входять у цю систему (передбачається виконання умов теореми існування неявних функцій), одержимо:
. (1.3)
Систему виду (1.3), розв’язану щодо своїх старших похідних, називаютьканонічною. Канонічну систему називають нормальною, якщо в лівих частинах знаходяться похідні тільки першого порядку, а праві зовсім не містять похідних, тобто
. (1.4)
Очевидно, що порядок нормальної системи (1.4) дорівнює числу рівнянь у неї вхідних, тобто .
Якщо праві частини системи (1.4) залежать лінійно від шуканих функцій , тобто, якщо система (1.4) має вигляд:
, (1.5)
де й – задані неперервні в розглянутій області функції, то її називають лінійною системою. Якщо , то систему (1.5) називають лінійною системою диференціальних рівнянь із постійними коефіцієнтами.
Якщо праві частини системи (1.4) не залежать явно від незалежної змінної , тобто система має вигляд:
, (1.6)
то її називають автономною або стаціонарною.
Дві системи диференціальних рівнянь називаються еквівалентними, якщо вони мають ті самі розв'язки. Виявляється, що будь-яку канонічну систему (1.3) завжди можна перетворити в еквівалентну нормальну систему, причому порядок цих систем буде тим самим. Для цього досить кожну похідну невідомих функцій, за винятком найбільших, замінити новою невідомою функцією. Наприклад, канонічна система:
після введення нових невідомих функцій приводиться до нормальної системи:
.
У зв'язку з тим, що будь-яку канонічну систему завжди можна перетворити в еквівалентну нормальну систему, далі будемо розглядати тільки нормальні системи.
Розглянемо задачу, що приводить до системи диференціальних рівнянь: визначити траєкторію руху снаряда, викинутого з початковою швидкістю під кутом до обрію, вважаючи опір повітря пропорційним швидкості руху.
Розв'язання. За початок координат візьмемо точку вильоту снаряда. Рівняння руху будуть:
. (1.7)
(На снаряд діє його сила ваги , її складова на осі дорівнює нулю, тому що сила ваги перпендикулярна до осі ). Якщо ж зневажити опором повітря, то система (1.7) запишеться:
. (1.8)
Тобто задача, навіть при дуже спрощених умовах, зводиться до розв'язання системи двох рівнянь (1.8). Вирішимо її, інтегруючи рівняння:
.
У початковий момент часу компоненти швидкості будуть: , . Тоді й і система запишеться
.
Тому що при , то .
Остаточний рух:
.
Крім параметра , знайдемо траєкторію руху:
— парабола.
Дистанція польоту снаряда знаходиться з рівняння :
( – вихідна точка).
Легко бачити, що максимальна дистанція буде при стрілянині під кутом (у дійсності цей кут приблизно дорівнює ).
Відомо, що рівняння першого порядку задає на площині деяке поле напрямків, і що напрямок дотичній у будь-якій точці інтегральної кривої збігається з напрямком поля в цій точці. Аналогічне геометричне тлумачення можна дати й нормальній системі (1.4). Будемо розглядати як координати точки в - мірному просторі . Тоді розв'язанню (1.2) відповідає деяка крива в - мірному просторі. Вона називається інтегральної кривої системи (1.4). З'ясуємо геометричний зміст інтегральних кривих.
Нехай праві частини системи (1.4) визначені та кінцеві в деякій області зміни змінних . Проведемо в кожній точці області відрізок, напрямні косинуси якого пропорційні одиниці й значенням правих частин системи (4) у цій точці й назвемо множину цих відрізків полем напрямків.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.