Проектування технологічних процесів складання електронної апаратури: Навчальний посібник до курсового проектування, страница 15

При виборі оснащення для підготовки плати і ЕРЕ до монтажу можна скористатися стандартами [14 – 17], ТТП [8, 9, 18] і [13]. У   розд. 5 при використанні компонентів, що монтуються на поверхню (КМП), у ТП передбачено нанесення паяльної пасти, клею на печатну плату. У [7] наведено деякі характеристики автоматичного обладнання для нанесення паяльних паст. Автомати трафаретної печаті типу GSP фірми Fuji machine (Японія) моделей GGP-2000, 2GP-3000, 3GP-4000 призначені для роботи в складі технологічної лінії монтажу компонентів КМП. До їх особливостей відноситься наявність двох ракелів, що дозволяє наносити пасту при прямому і зворотному ході, вмонтовані давачі настроювання положення трафарету, пневматичні затискачі для його кріплення. Швидкість переміщення робочого інструмента (ракеля) 1,5…150 мм/с, хід – 570 мм.

При виборі оснащення для складання можна скористатись ТТП [8, 9], стандартами [21 – 24], каталогом [20] і Додатками Ж, З.

При виборі оснащення для монтажу можна скористатись ТТП [26], стандартами [15, 25, 26], навчальним посібником [2], каталогом [20] і Додатком І.

42

При оформленні підрозд. 7.3 пояснювальної записки необхідно окремо записати устаткування, пристрої, інструменти. Спочатку слід записати модель оснащення, а потім – для якої операції воно використовується. Якщо одне й те саме оснащення використовується в кількох операціях, то його слід записати один раз і визначити, у яких операціях.

При виконанні підрозд. 7.4 необхідно інформацію з підрозд. 7.2 і 7.3 занести у табл. 10.1 [1]. У першу чергу слід у другу колонку таблиці записати в технологічній послідовності всі операції, що визначені в підрозд. 7.2. Потім у наступні чотири колонки записати вибране оснащення та допоміжні матеріали. Колонки для обладнання і пристроїв повинні бути заповнені для всіх операцій, а колонки для інструментів і допоміжних матеріалів – тільки для тих операцій, де використовуються інструменти та допоміжні матеріали. У колонку «Режим» необхідно записати, за яким технологічним режимом повинна виконуватись операція: тривалість промивання, сушіння, паяння; температура припою чи жала паяльника; температура, за якої відбувається сушіння або промивання, тощо. У колонці «Примітки» слід записати розряд роботи для кожної операції. Для робітників уведено сім розрядів роботи. Самий низький розряд – перший. Випускникам професійних технічних училищ присвоюють другий або третій розряд. Якщо робота складна, то розряд роботи має бути вищим. Складні ручні роботи завжди потребують високої кваліфікації робітників. Також до високої кваліфікації відносять налагоджувальні та контролювальні роботи.

У останню чергу в першій колонці необхідно проставити номери операцій.

7 РОЗРОБЛЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

У [1] такий етап (див. етап 5, табл. 1.1) окремим розділом не виділено, а в [6] наведено загальні положення. Тому в «Зразок змісту основної частини записки» (див. Додаток А) внесено підрозд. 8.1 – 8.3 для поетапного вирішення цієї задачі. Ці підрозділи дають одночасно можливість  виконати й етап 6, табл. 1.1.

Задача етапу розроблення операційного ТП – повна деталізація виконання операції. Цей етап містить [4]:

-  визначення структури операції, послідовності переходів і роботи  інструментів;

- 

43

виконання операції із зображенням стану об’єкта, схеми базування або встановлення деталей, інструментів, напрямків головних переміщень, геометричних розмірів, досягнутих на даній операції. Ескіз супроводжується таблицею, яка містить переходи, умови та режими їх виконання, основний t₀ і допоміжний t_д час, дійсну і допустиму похибку базування;

-  розрахунок режимів і умов складання та монтажу, часу Т_шт з урахуванням технологічних можливостей попередньо вибраного обладнання. Уточнення часу фактичного завантаження обладнання;

-  розрахунок точності операції, умов збірності сполучуваних деталей, дійсних похибок. Визначення вимог точності до складально-монтажних пристроїв;

-  нормування операцій, вибір розряду робочого, розрахунок технологічної собівартості операції, техніко-економічне обґрунтування варіантів операції;

-  обґрунтування вибору технологічного оснащення або розроблення технічного завдання на його проектування.

При виконанні підрозд. 8.1 слід вибрати таку операцію (бажано складальну або підготовчу), у якій нечітко проглядається техніко-економічна ефективність вибраного ступеня автоматизації. Наприклад, якщо необхідно на плату встановити тридцять мікросхем одного типу, то, очевидно, буде раціональним використати простий автомат-установлювач мікросхем. Якщо треба на плату установити дві мікросхеми, то, очевидно, що використання автомата-установлювача мікросхем нераціональне, а більш раціональним варіантом буде ручне складання.

У випадку, коли необхідно установити вісім мікросхем, то без порівняння описаних вище варіантів виконання складальних робіт незрозуміло, який варіант буде ефективнішим.

Вибирати операцію слід з таблиці, розробленої в підрозд. 7.4. Необхідно зазначити її номер, назву, зміст, кількість ЕРЕ, з якими вона виконується, та які варіанти механізації будуть порівнюватись.

При виконанні підрозд. 8.2 слід спочатку установити зміст переходів для кожного з варіантів, вибраних для порівняння в  підрозд. 8.1. Для цього треба з типових технологічних операцій         [21 – 24, 8, 9, 14, 16, 17] вибрати виконання операції з необхідним ступенем механізації і записати в колонку 2 табл. 8.1 усі переходи для першого варіанту. У табл. 8.2 записати усі переходи для другого варіанту.

44

Потім необхідно виконати нормування варіантів операції. Для цього у  [28 – 31]  за  змістом  знаходять  переходи,  що  записані  в табл. 8.1

Таблиця 8.1 – Зміст операцій для варіанта № 1

Номер пере- ходу	Зміст переходу	Топ таблич-не, хв	Кількість нормувальних одиниць, необхідних для виконання переходу	Топ розрахункове, хв
1	2	3	4	5