Характеристика дієслова як частини мови. Словотвір дієслів німецької мови

ПЛАН

Вступ

Розділ 1

1.1. Характеристика дієслова як частини мови

1.2. Класифікація німецьких дієслів

1.3. Засоби і способи дієслівного словотвору у німецькій мові

Розділ 2  Словотвір дієслів німецької мови

2.1. Безсуфіксне утворення дієслів

2.2. Префіксація як спосіб утворення дієслова

2.3. Суфіксація та словоскладання як способи утворення дієслова

Вступ

Предметом дослідження є словотвір дієслів німецької мови.

Об’єктом дослідження є способи словотвору дієслів німецької мови.

Метою роботи є розгляд способів словотворення дієслів у німецькій мові.

Завдання роботи:

1. Охарактеризувати та класифікувати словотвір дієслова німецької мови.

2. Дати характеристику засобам і способам словотвору дієслів у німецькій мові;

Словотвір є найважливішим шляхом розвитку словника, причому шляхом, який істотно відрізняється від зміни значення слів, запозичення та звуконаслідування, тобто від інших способів розвитку та наслідування словникового складу. Проте окремі шляхи розвитку та збагачення словника перебувають у постійній взаємодії. Особливо чітко цей зв'язок виявляється при вивченні словотвору, зміни значення словотвору, запозичення словотвору і звуконаслідування. Найтісніший зв'язок спостерігається між словотвором і зміною значення слова.

Донедавна похідні слова, вивчення яких є об'єктом словотвору, досліджувалися, здебільшого, з формального боку, тобто в плані вираження, а змістовий бік (план змісту) залишався мало вивченим, тим часом, як „специфіка словотвору – в його багатоплановості; у різнобічності його зв'язків, а звідси будь-який однобічний розгляд процесів словотвору вже не відображає фактичний план справ та істотно обмежує власну проблематику словотвору”.

За визначенням М.Д. Степанової, словотвірна модель – це стабільна структура, що має узагальнене лексико-категоріальне значення і здатна наповнюватися різним лексичним матеріалом. Морфологічним заповненням словотвірних моделей М. Д. Степанова називає включення в ту чи іншу модель первинних основ.

Словотвір німецького дієслова істотно простіше, ніж словотвір іменних частин мови, для яких крім аффіксації справедливо також і словоскладання. Словоскладання, як словотворча модель і спосіб отримання складнопохідних слів, дозволяє з'єднувати ряд кореневих морфем один з одним, утворюючи складне слово. Наприклад, іменник Zahlungsschwierigkeit включає два простих кореня іменників, з'єднаних генетично -s-. Для дієслова словоскладання нехарактерно, проте для нього є інші способи утворення складних форм, схожі із словоскладанням.

У структурі моделей словотворення для дієслів характерні префіксації, суфіксація та застосування частотних компонентів. Префіксації, як найбільш впізнаваний спосіб розширення семантичного змісту слова і його структури, припускає кріплення до інфінітивної основи німецького дієслова префікса або напівпрефіксів зліва. Суфіксація - це приєднання суфікса дієслова до основи праворуч від кореня. Частотний компонент є аналогом елемента словоскладання. Він повторює основні властивості напіваффіксів, однак зовсім не є меншим або відсутнім від семантичного зсуву і самостійності позиції в реченні.

При цьому виникають особливі проблеми класифікації та опису, які різними авторами вирішуються неоднаково. Слід вказати на наступні проблеми:

1)  Визначення інфінітівного суфікса - (е) ​​n. Якщо цей суфікс розглядається тільки як «граматична» морфема всередині дієслівної семітської парадигми, то він не може вважатися словотворчої морфемою. Тоді такі дієслова, як hechten, reifen, повинні ставитися до імпліцитних деривацій (з мотивуючої основою прикметника reif і відповідного, іменника Hecht), а саме, до деривацій без виробничої монеми або до безаффіксального похідного. Навпаки, якщо ж  при словотворчому аналізі розглядати інфінітив як «основну форму» дієслова, то - (е) ​​n виконує двояку функцію - як граматичної, так і словотворчої морфеми. Інфінітівний суфікс - (е) ​​n може тоді бути єдиним елементом вербалізації. Елементи-l-і-ig-в дієсловах типу kränkeln, steinigen є «розповсюджувачами суфікса», які - як і у імені - можуть бути варіантами суфікса або розвинутися в самостійний суфікс.

2)  Визначення елементів ab-, аn-, аus-, аuf-, durch-, über-іn, яким протистоять омонімічні вільні морфеми в якості прийменників або говірок. З'єднуючись з дієсловом, вони розвинули в цих конструкціях відповідні словотворчі значення і тому розглядаються в них як префікси.

3)  Визначення словотворчих конструкцій типу erfrischen, verarztenю. Вони співвідносяться з іменниками і прикметниками як мотивуючими роблячими основами (Frisch, Arzt); немає дієслів «frischen» і «arzten», до яких могли б приєднуватися префікси ver-і er-. Тому утворення цього типу розглядаються тут як відадьєктивні і відіменникові деривати з переривчастим дериваційним елементом. Якщо - (е) ​​n не рахується дериваційною морфемою, тоді словотворчі конструкції повинні розглядатися як префіксальні деривати.