Суфікс -en є показником дієслівної граматичної форми - інфінітива і не приймає участь в утворенні інших форм, тому він повинен розглядатися не як словотворчий, а як граматичний суфікс. Необхідно, однак, зауважити, що німецькі дієслова, в противагу іменам, ніколи не вживаються у вигляді чистої словотворчої основи, а завжди мають якийсь граматичний показник: lern-en, ichlern-e, ge-lern-t, і т.д. Цим обумовлюється специфічність суфікса -en, показника основний дієслівної форми.
Кореневі дієслова входять в основний словниковий фонд німецької мови. До них відносяться сильні і неправильні, а також слабкі дієслова, що виражають інші процеси, пов'язані з існуванням людини: sein, haben, werden,essen, trinken, geben, nehmen, stehen, gehen, liegen, sterben, schlafen, schlagen, waschen, leben, machen і т. д. Більшість кореневих дієслів слугують центрами словотворчих гнізд.
Питання про те, які дієслова слід вважати складними, які похідними, а також про різні типи похідних дієслів викликає труднощі і до цих пір по різному вирішується в лінгвістичній літературі.
Більшість німецьких лінгвістів ділить похідні дієслова на "віддієслівні" (Deverbative) і "отімені" (Denominative) незалежно від наявності або відсутності у них словотворчого суфікса, і при цьому до словотворчого суфіксу безспірно відносять суфікс інфінітива -en.
Ще більш рішуче ця точка зору виявляється у Л. Р. Зіндер і Т. В. Стеревой - Сокольської, які "основними продуктивними суфіксами для утворення дієслів як від іменників, так і від прикметників" вважають -(e)n і -ieren .
Хенцен вживає термін "вербалізація" (Verbalisierung) іменних основ, тобто перехід останніх у дієслова, однак не виділяє її з інших типів суффіксального словотворення.
Словоскладання і префіксація, як зазвичай, у німецьких філологів не розрізняються: йдеться лише про "міцні та неміцних з`єднання" (feste und unfeste Zusammensetzungen), тобто не робиться відмінності між першими компонентами - частинами мови, службовими словами і морфемами. Правда, Хенце в даному випадку дещо відступає від старої традиції, виділяючи серед складних дієслів "префіксние поєднання" (Präfixkomposita), проте не доводить цієї думки до кінця.
Зюттерлін намагається якось розмежувати поняття дієслівного словоскладання і дієслівної префіксації. Він говорить про "додавання приставок" (Ansetzung von Vorsilben), до яких відносить не тільки справжні приставки (be-, ge-, та інші), а й прикметник voll в тому випадку, якщо він не несе головного наголосу і не відділяється (vollbringen, vollenden і т.д.) і, як він каже, "частки" (Partikeln), тобто прийменники-прислівники (hinter, über, um і т.д.) у разі, якщо вони не несуть головного наголосу і не відділяються (durchlaufen, durchdringen і т.д.). При цьому він особливо виділяє зсуви з різними частинами мови і прийменниками, які несуть головний наголос і відділяються.
Цей поділ, таким чином, грунтується так само на чисто формальній ознаці відокремлюваності і невідокремлюваності першого компонента.
Радянські лінгвісти відійшли від традиційного змішання дієслівного словоскладання і дієслівної префіксації, однак і в них ми не знаходимо досить чіткого визначення понять.
Професор В. М. Жирмунський зараховує дієслова типу achtgeben до особливого виду словоскладання, до так званих "зрушень", за термінологією німецьких філологів – Zusammenzurückungen , І докладно розбирає з'єднання дієслова з придієслівними
визначеннями, проте називає їх складними дієсловами з відокремлюваними префіксами, тобто фактично знову з’єднує словоскладання і префіксацію.
Л. Р. Зіндер і Т. В. Строєва-Сокільська складними дієсловами вважають з`єднання дієслів з іменниками, прикметниками і дієсловами, при цьому із застереженням, що "словоскладання в дієслові грає набагато меньшу роль, ніж в імені ...", з чим важко погодитися, а перший компонент-прислівник відносять до приставок.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.