Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстреність, освіта, підготовка,мотивація діяльності. Існує непересічна залежність розвитку економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу підприємства, організації.
Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Вплив зовнішніх факторів конкретизується у таких параметрах: чисельність активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.[5]
Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді). Для характеристики працюючих на підприємстві застосовують термін – персонал, кадри, трудовий колектив.
Персонал підприємства – являє собою сукупність постійних працівни-ків, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.
Всі працівники підрозділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. У промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу – відносяться всї зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і знаходяться на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, а саме: житлово-комунального господарства, дитячих садків та ясел, амбулаторій, учбових закладів тощо.
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємтсва поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.[6]
Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємства та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори, начальники, завідуючі, керуючі, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; голвні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники відповідно до вищеперелічених посад.
Службовцями вважаються працівники, що здыйснюють пыдготовку та оформлення документацыъ, облык та контроль, господарське обслуговування (діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, секретарі тощо).
Спеціалістами вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічники та іншими роботами, зокрема – інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, юрисконсульти, соціологи тощо).
Робітники безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, наданням матеріальних послуг та інше.
Вони поділяються на основних – тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних – тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва.
Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.
Професія - це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність – це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.
Наприклад: професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника тощо.
Класифікація працівників за класифікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.
Класифікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленності працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.