Перекладацькі та технічні особливості субтитрування аудіовізуального продукту в середовищі Aegisub (на прикладі другого сезону британського серіалу «Шерлок»), страница 4

В порівнянні з основними способами перекладу фільмів, субтитрування  включає в себе мінімальне втручання в оригінал, іншими словами, субтитрування є найбільш нейтральним способом. Таким чином, саме субтитрування, робить найбільший внесок у відчуття смаку іноземної мови, її настрій і сенс іншої культури, аніж будь-який інший спосіб перекладу. В основному це пов'язано з тим, що оригінальний саундтрек і діалоги не перероблені, як і у випадку дублювання. Крім того, "звук голосів реальних персонажів не тільки полегшує розуміння з точки зору конкретного діалогу або сюжетної структури, але дає життєво важливі ключі до статусу, класів і відносин. Хоча, довжина діалогів значно коротша у зв'язку з природою субтитрів, та багато з втраченого можна компенсувати при прослуховуванні оригіналу.

Ступінь чужорідності фільму може збільшуватись за рахунок того, що субтитрування включає в себе перехід від оригінального розмовного середовища до писемного у вигляді одного або двох рядків в нижній частині екрана. Субтитри змінюють середовище фільму з аудіовізуального на більш літературне, яке вимагає більш високого рівня уваги з боку глядача, аніж дубльований фільм. Тим не менше, останні дослідження когнітивної діяльності, що вимагають субтитри від глядачів, показали, що читання субтитрів не вимагає свідомих когнітивних зусиль з боку тих, хто звик до цього способу перекладу. У людей, які читають субтитри, не спостерігається типовий рух очей, як при звичайному читанні. Точніше, їхні очі виконують декілька швидких  переходів з одного ключового слова на інше. Весь процес сприйняття субтитрів, як правило, в значній мірі автоматизований, так що глядачі, яким не потрібні субтитри, не можуть не читати їх.

Очевидним недоліком субтитрів є значні вирізання тексту, зроблені в процесі їхнього створення. Деякі дослідники підрахували, що близько половини оригінального діалогу втрачається через просторові обмеження. Перекладач не тільки перекладає, але і вирішує, які фрагменти опустити, які з них не грають великої ролі і які є життєво важливими для цільової аудиторії. У спробі передати суть сценарію, перекладачі часто забувають, що не тільки діалоги з основного сюжету складають основу фільму. Інші фактори, такі як різні діалекти, ідіолекти, регістри або вирази  ввічливості, які часто піддають скороченню, можуть бути настільки ж важливим для цілковитого розуміння конкретної роботи [27].

Отже, субтитрування можна розглядати як складову частину чужорідної сфери: підкреслення дуже важливої ролі вихідної культури та іноземного походження продукту і зведення до мінімуму впливу цільової культури.

Перегляд фільмів із субтитрами з наукової точки зору є складним когнітивним процесом, який вимагає від глядача зосередженості одразу на декількох видів знаків, задля максимального наближення до повного розуміння сюжету фільму, тому перед авторами субтитрів та перекладачами постає непроста задача зробити стійку сконцентрованість глядача не такою відчутною та найбільш ефективною.

1.4 Глядач як центр процесу субтитрування

Субтитрування не є другосортною, гіршою формою перекладу, як багато хто вважає. Університети почали включати субтитрування в навчальну програму як окремий предмет, і кожен рік субтитрування є темою багатьох наукових конференцій, оскільки це відносно нова, але дуже містка область досліджень, що привертає увагу багатьох дослідників.

Субтитрований продукт  привертає увагу все більшої аудиторії глядачів. Існують різні пояснення цього ентузіазму.

Кінофани хочуть дивитися свої улюблені фільми в оригіналі. Фільм із субтитрами дозволяє їм чути реальні голоси своїх улюблених акторів. Іншим важливим стимулом є бажання вивчити іноземну мову.

Незважаючи на потенціал, що несе із собою процес субтитрування, існує думка, що аудиторія, яка надає перевагу субтитрам, займає нижчу культурну позицію, ніж, наприклад, читачі літературних творів у перекладах. Існує давнє упередження щодо цього виду перекладу. Більш детальний аналіз показує, що це є цілком необґрунтованим і що перегляд субтитрованого матеріалу вимагає від глядача більше, ніж читання літературних творів у перекладі.