До другої категорії відносяться країни, що дублюють фільми, а саме французько-, італійсько-, німецько- та іспанськомовні країни як в Європі, так і за її межами. У цих країнах переважна більшість фільмів проходить процес дубляжу. Головним чином, це обумовлено історичними причинами, оскільки в 1930 році дубляжу надавали перевагу з-поміж інших способів перекладу фільмів у світових мовних спільнотах великого ринку.
До третьої категорії належать країни, для яких характерна висока частка імпортних фільмів, і тому існує великий і стабільний попит на переклад. Субтитрам надають перевагу в таких країнах, як Нідерланди, Норвегія, Швеція, Данія, Греція, Словенія, Хорватія, Португалія та деяких неєвропейських країнах. У Бельгії чи Фінляндії, де багато людей розмовляє двома мовами, в фільмах застосовують подвійні субтитри.
До четвертої категорії відносяться країни, в яких переклад фільмів виконується голосом за кадром (в основному ті, які не можуть дозволити собі дубляж, наприклад, Росія чи Польща).
В цілому, можна сказати, що у високорозвинених країнах Західної Європи надають перевагу дубляжу, що забезпечує їм великі касові збори, в той час, як субтитруюють фільми в менших країнах, де аудиторія є більш обмеженою.
Однак, сама вартість не визначає вибір способу перекладу кінофільмів.
Вибір перекладацької стратегії багато в чому залежить від ставлення цільової культури по відношенню до вихідної культури, і не є поодинокими випадки, коли саме політичні чинники визначають спосіб перекладу кінофільмів.
В цілому, країни Західної Європи не виступають відкрито проти американського виробництва. В арабських країнах, навпаки, чинять сильний опір сприйняттю норм і звичок (американського) опонента. На противагу Голлівуду, індійський кінематограф під назвою Боллівуд, добре розвинувся і зараз процвітає на своїй власній території, а також в інших країнах з негативним відношенням до Америки. Деякі експерти стверджують, що глобалізація не означає американізацію, і недавнє розширення індійської індустрії розваг доводить це. Крім того, антиамериканські настрої на Близькому Сході працюють на користь Боллівуда. Саме неамериканська якість індійських фільмів залучає аудиторію.
Тож, в національних масштабах рішення про вибір способу передачі аудіовізуального мовлення ґрунтується, головним чином, на економічній ситуації в країні та звичках, аніж на культурних особливостях та етичних міркуваннях. Країни з відносно невеликою аудиторією, як правило, надають перевагу субтитруванню (більш дешевий спосіб) в той час, як більші країни частіше вдаються до дубляжу (залучує більшу аудиторію). Хоча все ще існує поділ між країнами, що використовують субтитри, та такими, що використовують дублювання, та він стає дедалі менш вираженим. Також спостерігається тенденція змішувати два основних способи передачі аудіовізуальної мову з економічних причин, а також у зв'язку із зміною.
Субтитрування часто розглядають як модифікацію мови і культури чужого народу в аудіовізуальному продукті, що не можна сказати про дублювання. Субтитрування – це складний процес перетворення оригінального, переважно, усного мовлення у письмове таким чином, аби забезпечити глядачеві найвищий рівень доступності інформації та легкості її засвоєння. Проте, як і будь-який інший вид перекладу фільмів, субтитри мають свої недоліки і переваги.
Чужорідність є підходом до перекладу, який може бути описаний як "відправка читача за кордон». Цей метод припускає, що перекладений текст не "прикидається" оригінальним (як у випадку з ефектом одомашнення, що забезпечує дублювання) і робить акцент на іноземне походження вихідного тексту, що робить ідеологічне домінування цільової культури неможливим.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.