Для однопалубних суден (танкери, судна для масових вантажів, контейнеровози та ін.) відпадає питання про вибір палуби надводного борту, тобто палуби перебірок. Рішення про мінімальний або надлишковий надводний борт є звичайно наслідком розрахунків з визначення вантажомісткості проектованого судна: висота борту повинна бути такою, щоб забезпечувалась необхідна кубатура вантажних приміщень, а у танкерів – ще й відсіків ізольованого баласту. Отримане значення висоти надводного борту перевіряється на відповідність Правилам про вантажну марку: воно повинно перевищувати мінімально допустиму висоту надводного борту за цими Правилами . У більшості випадків надводний борт не може бути менше того, який регламентується Правилами про вантажну марку. Одначе, якщо висота надводного борту, і, як наслідок, борту судна в цілому, перевищує мінімально необхідну і потреби для досягнення необхідної вантажомісткості в цьому немає, то в результаті погіршується економічна ефективність проектованого судна. З цієї причини проектувальники завжди прагнуть до мінімально можливого надводного борту.
Реалізація максимальної вантажопідйомності забезпечує проектованому судну призначення гранично допустимої за Правилами про вантажну марку так званої максимальної осадки. Але при цьому максимальними будуть також маса металевого корпусу судна та його чиста регістрова місткість (див.2.4).
Слід відмітити, що для обгрунтованого призначення величини розрахункової осадки необхідне виконання відповідних техніко-економічних розрахунків, що базуються на ступені конструктивної пристосованості проектованого судна до перевезень визначених вантажів та на прогнозі про характер його експлуатації.
При обгрунтуванні архітектурного типу судна виходять, передусім, з експлуатаційного призначення судна, враховуючи також і характеристики вантажу, який перевозиться. Враховується також ціла низка вимог та характеристик, що визначаються технічним завданням на розробку проекту: швидкість ходи, дальність, автономність та район плавання, тип головного двигуна, комплектація екіпажу та ін., нормативні вимоги до суден даного типу, наприклад, з питань водонепроникного поділення корпусу на відсіки. Значна увага приділяється також особливостям експлуатації майбутнього судна - в лінійному чи трамповому плаванні, в каботажних чи закордонних рейсах (див.3).
У процесі розробки архітектурного типу транспортного судна будь-якого призначення визначають: положення МВ по довжині судна, склад та положення надбудов та рубок, ходового містка, положення приміщень екіпажу, розташування ємностей для суднових запасів та баласту, форму кінцевостей судна.
Для універсальних суховантажних суден встановлюють також кількість та розташування палуб, платформ та поперечних перебірок, тип, розміри, розташування вантажних люків, лацпортів та воріт, склад та розташування спеціальних вантажних приміщень; тип, кількість та розміщення вантажних пристроїв;
Для нафтоналивних суден визначають кількість та розташування поздовжніх та поперечних перебірок, наявність подвійного дна, наявність суховантажного трюму, перехідного містка, суднового насосного відділення, тип вантажної системи, розміщення вантажного насосного відділення.
Для пасажирських суден встановлюють кількість та розташування палуб, платформ та поперечних перебірок, склад та розміщення приміщень для пасажирів, склад та розміщення рятівних засобів.
Для того щоб орієнтуватися у великій різноманітності типів суден і умов їх експлуатації, судна згруповують за певними класифікаційними ознаками. Класифікація значно спрощує визначення характеристик будь-якого судна або групи суден, умов їх експлуатації, а також сприяє роботам зі стандартизації, уніфікації тощо.
Класифікація суден за певною кількістю найважливіших ознак дає уявлення про флот суден в усій його різноманітності. Головною класифікаційною ознакою є призначення судна. Крім того, судна поділяються за районом плавання, засобами і характером руху по воді, типом головного двигуна, видом рушія, матеріалом корпусу, архітектурно-конструктивним типом та ін.
За призначенням усі цивільні судна поділяються на транспортні, промислові, службово-допоміжні і технічні.
Транспортні судна, які складають основу морського і річкового флоту, призначаються для перевезення різноманітних вантажів і пасажирів. Вони розділяються на пасажирські, вантажопасажирські і вантажні судна. Звичайно вантажопасажирськими суднами називають пасажирські судна з вантажними трюмами.
Пасажирські судна використовуються для транспортування пасажирів між портами. Судна, які обслуговують певні регулярні лінії називаються лайнерами, а ті, які використовуються для відпочинку, подорожей і морського туризму – круїзними суднами. Найбільш крупні трансокеанські пасажирські лайнери мають водотоннажність до 70000 т, пасажиромісткість до 2000 осіб, швидкість ходу до 35 вуз, а круїзні пасажирські судна мають швидкості до 22 вуз і розміри і розраховуються на перевезення 200-600 пасажирів і 100-400 легкових автомобілів.
Вантажні судна поділяються на суховантажні, наливні і комбіновані, які призначені для перевезення декількох вантажів, що відносяться до різних родів (нафти і руди – нафторудовозів тощо).
Суховантажні судна залежно від пристосованості до перевезення вантажів поділяють на універсальні судна загального призначення і спеціалізовані. Останні призначаються для перевезення вантажів визначених видів.
Універсальні суховантажні судна загального призначення виконують перевезення вантажів різних родів в ящиках, мішках, бочках, тюках тощо або окремими місцями (станки, металоконструкції, відливки, автомобілі, інші технічні вироби і т. ін.). Зазначені вантажі називають генеральними. Вантажопідйомність крупних суден може досягати 15000-20000 т, швидкість 20-22 вуз, середніх – 5000-7000 т і 14-16 вуз.
До спеціалізованих суден відносяться контейнеровози, ліхтеровози, судна з горизонтальною вантажообробкою, для навалочних вантажів, рефрижераторні судна, лісовози та ін.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.