Простір між зазначеними вище перебірками розділяють на окремі відсіки додаткові перебірки (рис. 6, а). Відстань між ними розраховується за умови забезпечення непотоплюваності (див.4.8) та міцності корпусу. На вантажних суднах нижні вантажні відсіки мають називаються трюмами, а міжпалубні – твіндеками. Для навантаження і розвантаження трюмів та твіндеків на більшості суден у палубах передбачують великі отвори – люки (рис. 6, г). Люки закривають металевими масивними кришками, які на верхній палубі мають водонепроникні ущільнення.
Коли МВ не примикає до ахтерпіку, то для захисту гребного валу його розмішують у вузькому коридорі (тунелі) гребного вала, (рис. 6, а, б).
Внутрішня архітектура наливних суден – танкерів дещо відрізняється від архітектури суховантажних суден (рис. 7). Рідкий вантаж – нафта, нафтопродукти, хімічні продукти заливають безпосередньо у корпус танкера, який у цьому районі має лише одну палубу. Вантажні відсіки танкерів – танки коротші за суховантажні і на більшості суден можуть мати ще поздовжні перебірки, що зменшують небезпечний вплив вільної поверхні рідини на остійність судна. Раніше друге дно на танкерах не влаштовували, але зараз його передбачають з екологічних міркувань. Наявність другого дна регламентується Міжнародною конвенцією щодо запобігання забруднення з суден.
Нижче буде викладена класифікація приміщень судна, яка з точки зору проектування суден є більш зручною, ніж та, що прийнята в суднобудівній промисловості. Остання відрізняється, в основному, більшою деталізацією та дещо іншим групуванням.
На транспортних суднах дальнього плавання передбачаються приміщення трьох категорій: спеціальні, службові та приміщення екіпажу. На менших суднах частина приміщень може бути відсутньою.
Спеціальні приміщення необхідні для виконання судном його основного призначення – транспортування вантажів та пасажирів. До них відносяться такі приміщення, як вантажні – трюми, твіндеки, цистерни, танки, диптанки; пасажирські – житлові, громадські, санітарно-гігієнічні, господарсько-побутові та медичні.
Службові приміщення, використовуються для експлуатації судна як плавучої споруди. До них відносяться такі приміщення: головних механізмів – машинні та котельні відділення; допоміжних механізмів – електростанція, насосні відділення, приміщення допоміжних котлів, лебідок, якірних механізмів, підрулюючих пристроїв, румпельне відділення і т.і.; навігаційних запасів – цистерни пального, мастила, поживної води для котлів; навігаційні – рульова та штурманські рубки, радіорубка, приміщення компасу, ехолоту і т.і.; загальносуднові господарчі – фонарна, малярна, теслярська, шкіперська, тросова та інші комори; баластні цистерни; ланцюгові ящики; кофердами; тунель гребного вала.
Приміщення екіпажу, призначення яких - забезпечити необхідні побутові умови екіпажу судна. До їх складу входять наступні приміщення: житлові – каюти командного складу та команди; громадські – кают - компанії та салони командного складу, їдальня, приміщення для паління та салон команди, бібліотека, приміщення для занять, судновий комітет, спортивна каюта, спортплощадка, плавальний басейн, фотокаюта, творча майстерня; санітарно-гігієнічні – вмивальні, бані, душ та туалетні; адміністративні, господарчі та побутові – суднова канцелярія, камбуз, хлібопекарня, буфетні, провізійні комори та рефрижераторні камери, цистерни питної води, пральна, сушильна, комори чистої та брудної білизни, приміщення для зберігання та просушування спецодягу; медичні – стаціонар (лазарет), ізолятор, амбулаторія та ін.
Для обслуговування приміщень всіх категорій на суднах використовуються комунікації, тобто коридори, вестибулі, тамбури, ліфти, трапи.
Архітектурний тип судна характеризується наступними основними факторами, які впливають на його зовнішній вигляд та розподіл корпусу: кількість палуб, трюмів та люків, положення МВ, тип надбудов або рубок на верхній палубі та форма кінцевостей.
Конструктивний тип судна визначається положенням палуби надводного борту та ступенем використання максимально допустимої в залежності від розмірів судна осадки.
Під вибором архітектурно-конструктивного типу (АКТ) судна слід розуміти процедуру встановлення характеристик та параметрів судна, сукупність яких і визначає АКТ. Встановлення вказаних характеристик та параметрів містить в собі виявлення можливих рішень, розгляд та співставлення їх переваг та недоліків та вибір найбільш доцільного рішення для даного судна.
Оскільки параметри АКТ приймаються до уваги при визначенні основних елементів проектованого судна, а також ще й залежать від них, процедуру вибору АКТ розділяють на два наближення або етапи.
На першому, який виконується до визначення головних розмірів та водотоннажності проектованого судна, виходячи з його призначення та очікуваних розмірів, розглядають наступні питання: вибір положення МВ по довжині судна, орієнтовної кількості палуб та перебірок на універсальних суховантажних суднах, наявності або відсутності вантажного пристрою на спеціалізованих контейнеровозах та суднах для перевезення масових вантажів. Встановлення конструктивного типу судна також проводиться на цьому етапі.
На другому етапі, виходячи з отриманих головних розмірів проектованого судна розробляється принципова схема загального розташування, перевіряються і, якщо необхідно, то коригуються рішення, прийняті на першому етапі і вирішуються інші, часткові питання, які пов’язані з архітектурно-конструктивним типом судна: формою кінцевих частин, кількістю та типом надбудов та рубок, вантажними люками на верхній палубі, вантажними лацпортами, рампами і т. і.
Вибір конструктивного типу судна полягає у вирішенні питання про мінімальний чи надмірний надводний борт для всіх суден, а для суден з двома та більше палубами - про палубу надводного борту, тобто встановлюється найбільш доцільне співвідношення між висотою борту та осадкою проектованого судна. Вирішення цього питання впливає на цілий ряд показників судна, які характеризують його непотоплюваність, остійність, об'ємні характеристики тощо.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.