Фахівці в кожній області юридичної практики повинні мати рівень правової культури і професійну кваліфікацію, які відповідають посаді.
Кваліфікація юриста — ступінь підготовленості, наявність спеціальних правових знань, умінь і практичних навиків, необхідних для виконання професійних обов'язків. Для окремих спеціальностей (наприклад, кримінального розшуку оперуповноваженого, слідчого і ін.) принципове значення має професійна придатність: відповідність цим спеціальностям здібностей, фізичних і психічних властивостей людини.
Юристи, як правило, мають різну підготовленість, неоднакові здібності. Кожен з них переслідує свої особисті інтереси разом з суспільними. Всі разом вони здійснюють професійну діяльність, яка впливає на якість життя суспільства і його правову культуру.
У Європі у сфері праці «кваліфікація» розуміється як рівень підготовки, ступінь придатності до якого-небудь виду роботи. При цьому вважається, що: 1) фахівці однієї професії можуть мати різну кваліфікацію; 2) незалежно від кваліфікації фахівця перелік параметрів (найбільш загальних і істотних ознак), які характеризують всіх фахівців однієї і тієї професії, однаковий; 3) відмінність фахівців однієї професії, але різній кваліфікації визначається значеннями параметрів, які характеризують кваліфікацію фахівця. Тому для визначення кваліфікації необхідно знати перелік найбільш загальних і істотних ознак професійної роботи, щоб ввести межі кваліфікації, які дозволяють відрізняти її від інших кваліфікацій, зв'язаних
1 Згідно ст. 1.1. Конвенції «Про визнання кваліфікацій вищої освіти в європейському регіоні» слід розрізняти два види освітньої кваліфікації: 1) кваліфікації, яка дає доступ до вищої освіти; 2) кваліфікації по вищій освіті. Кваліфікація, яка дає доступ до вищої освіти, — це будь-який диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом, засвідчує успішне закінчення освітньої програми і що дає власникові кваліфікації брати участь в процедурі допуску до вищої освіти. Кваліфікації по вищій освіті — будь-яке звання, диплом або інше свидетельство, видане компетентним органом і засвідчуючи успішне закінчення програми по вищому образованию цією роботою. У Європі термін «кваліфікація» використовується для позначення довільного посвідчення, сертифікату, диплома або грамоти, які засвідчують успішне виконання певної освітньої програми в конкретній наочній області, тобто у визначенні кваліфікації спостерігаються розбіжності. Маючи освітню кваліфікацію, випускник європейського вищого учбового закладу має право працевлаштуватися в певній наочній області. Він самостійно знаходить роботу на ринку праці.
У Україні термін «кваліфікація» більш наповнений і диференційований. «Професійна» кваліфікація об’ємніше, ніж «освітня» за рахунок «набору обов'язків». Проте за рахунок цих же «обов'язків» виявляється судженим об'єм і складність завдань конкретної наочної області, що вивчаються, оскільки достатність об'єму і складності завдань обумовлюються «обов'язками», а не певною глибиною вивчення наочної области1. У 1999 р. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію «Про визнання кваліфікацій вищої освіти в європейському регіоні» (Лісабон, 1997 р.), відповідно до якої створений Комітет Конвенції про визнання кваліфікацій по вищій освіті в європейському регіоні.
Від рівня кваліфікації залежить посада юриста. Питання про відповідність посади юриста вирішують кваліфікаційні комісії (см.: Кваліфікаційна атестація юриста як правова вимога визначення його професіоналізму).
3. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві і державі. Сфери додатку праці юриста
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.