Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста, страница 11

Якою б вузькою не була спеціалізація, юрист повинен мати соответствующую загальну компетентність. Завдяки широким пізнанням в юридичній теорії і практиці фахівець швидко знаходить спільну мову в співтоваристві юристів, ефективно співробітничає з колегами іншої спеціалізації. Загальна компетентність юриста — показник його професійної культури, основа спеціальної компетенції. Певним стимулом підвищення професійної майстерності юриста є кваліфікаційна атестація.

7. Професія «юрист» і кадрова політика держави

Кадрова політика держави щодо професії «юрист»

(від фр. «cadre» — рамка, відбулося від років чотирикутник — кадр, куди вносився список працівників державних установ) — система зв'язаних між собою таких процесів професійно-правової орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, відбору як підготовка, перепідготовка, розстановка, виховання юристів-професіоналів.

Кадрова політика в правовій державі є важливою условием ефективності юридичної практики, тобто роботи судів, прокуратури, міліції, нотаріату, адвокатури й т. п., яка повинна проводитися відповідно до чіткого і однозначного принципу, закрепленным в ст. 3 Конституції України: «Людина, його життя і здоровье, честь і гідність, недоторканність і безпека признаются в Україні найвищою соціальною цінністю».

Загальновідомо, що успіх будь-якої справи в значній мірі зависит від людей, які його виконують, — від їх професійної і психологічної підготовки, відданості справі і розуміння своєї ролі і місця в колективних діях, рівня особистої дисциплинированности, відповідальності за доручену ділянку роботи. Виработка цих якостей можлива за умови правильної організації і осуществления підбору, підготовки, розстановки і виховання кадрів — найважливіших функцій кадрових апаратів міністерств.

Відносно діяльності юриста держава винна:

1)забезпечувати інтереси кожного юриста-практика — його права на вільний вибір практичної юридичної діяльності, возможность її зміни, переходу з державної служби на роботу у приватний сектор економіки або до складу осіб так званої свободний професії (адвокатуру);

2)забезпечувати інтереси окремих громадян (клієнтів), їх общественных об'єднань (комерційних і некомерційних), государственных органів, підприємств, установ і організацій по отриманню необхідних послуг, проведенню різних видів професійної юридичній діяльності: розслідування злочинів, розгляд справ в судах, оформлення операцій з нерухомістю, правове обеспечение підприємницької діяльності (реєстрація і ін.), консультирование по правових питаннях і ін.

Основні напрями кадрової політики держави относительно професії «юрист»:

1)аналіз реального стану кадрів в юридичних службах органів державній владі і місцевого самоврядування; повнота обхвату всіх правових послуг, які необхідні суспільству (у тому числе у сфері правового обслуговування економіки, де професійна діяльність юристів ще недостатньо ефективна унаслідок неразвитости в попередні періоди);

2)перегляд переліку посад в органах державної влади і управління, правоохоронних і інших державних органах і організаціях, для заміщення яких необхідні: а) вища юридична освіта; б) разом із спеціальністю і юридическая підготовка з урахуванням вимог «Державного классификатора професій»;

3)раціональне використання юридичних кадрів (підбір і растановка кадрів в центрі і на місцях) відповідно до рівня їх знань, кваліфікаційної підготовки, деонтологическими принципами професійної орієнтації і відбору;

4)прогнозування потреб в необхідних юридичних кадрах по рівню підготовки і спеціалізації; наділ місцевих органів державного управління сумісний з юридичними уч¬реждениями освіти широкими правами визначати региональные потреби в юридичних кадрах;

5)створення умов для взаємодії і взаимоподдержки различных напрямів юридичній діяльності, їх оптимального співвідношення в досягненні необхідного рівня професіоналізму, підвищення кваліфікації, обміну позитивним досвідом як в стране, так і за її межами;