Резервуари і резервуарні парки. В системі магістральних нафтопроводів вертикальні і горизонтальні сталеві, а також залізобетонні резервуари. Вони використовуються для: компенсації нерівномірності процесу приймання-відпускання нафти на границях ділянок транспортного ланцюга; обліку нафти; для досягнення необхідної якості нафти (відстоювання води та механічних домі шків, змішування тощо).
Вертикальні сталеві резервуари зі стаціонарною покрівлею (РВС) найбільше розповсюджені. Вони являють собою (рис.18.3) циліндричний корпус, зварений з листів площею 1,5х6 м, товщиною 4-25 мм, зі щитовою конічною або сферичною покрівлею. Днище резервуару монтується на піщаній подушці і має ухил від центру до периферії. Ємність таких резервуарів від 100 до 50000 м3. Вони розраховані на надлишковий тиск 2000 Па і вакуум 200 Па.
Рис. 18.3. Вертикальний циліндричний резервуар
об’ємом 5000 м3 зі щитовою покрівлею: 1 – корпус;
2 – щитова покрівля; 3 – центральна стійка;
5 – шахтні сходи; 5 – днище.
![]() |
Вертикальні сталеві циліндричні резервуари з понтоном (РВСП) – вони за конструкцією подібні резервуарам типу РВС (мають стаціонарну покрівлю), але обладнані понтоном, який плаває по поверхні нафти (рис.18.5.)
Подібно наплавним покрівлям понтон
переміщується за напрямною 6, в резервуарі встановлені опорні стійки 9. Понтони
бувають металеві або синтетичні. Металеві понтони подібні плаваючим дахам.
Синтетичні – складаються з жорсткого кільця, який спирається на поплавки,
вкритого водонепроникним килимом із поліамідної плівки. Такі понтони практично
не тонуть і мало металоємні.
Залізобетонні резервуари (типу ЖБР) циліндричні і прямокутні (рис.18.6). Їх споруджують об’ємом 100-40000 м3. Вони розраховані на тиск 200 Па і вакуум 100 Па. Залізобетонні резервуари недостатньо герметичні. Зараз практично не споруджуються.
4.Основні об’єкти і споруди магістральних газопроводів. Магістральним трубопроводом (МТ) називають трубопровід, якій призначений для транспортування підготовленого газу з району видобування до споживача. Рух газу за магістральним трубопроводом забезпечується компресорними станціями (КС), що споруджуються через певні відстані. В залежності від робочого тиску в трубі МГ поділяються на два класи:
- І клас – робочий тиск від 2,5 до 10 МПа включно;
- ІІ клас – робочий тиск від 1,2 до 2,5 МПа включно.
Газопроводи з тиском менше 1,2 МПа не відносяться до магістральних, звичайно це промислові, заводські, міські та інші трубопроводи.
До складу МГ входять такі основні об’єкти (рис.18.7):
- головні споруди;
- компресорні станції (КС);
- газорозподільчі станції (ГРС);
- підземні сховища;
- лінійні споруди.
На головних спорудах проводиться підготовка газу до транспортування (очищення, збезводнювання тощо). У початковий період розробки газового родовища, звичайно, тиск газу достатньо великий, що немає необхідності у головній насосній станції. Її будують пізніше після пуску МГ в експлуатацію.
Компресорні станції призначені для перекачування газу. Крім того на КС проводиться очищення газу. Об’єкти, на яких проходить очищення, компримування, охолодження, перекачування газу, називають основними. Системи електро- і водопостачання, вентиляції тощо звуть допоміжними.
Газорозподільчі станції споруджують у кінці МГ, або на відводах від нього. Газ, який транспортується МГ, має високий тиск і не може бути безпосередньо спрямований споживачеві. На ГРПС знижують тиск газу, очищають і одоризують (надають специфічний запах) та вимірюють.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.