Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 5

          4. Нафтова і газова промисловість України. На території України знаходяться три нафтогазоносні басейни  з прогнозом запасів нафти млн. т: Азовсько-Чорноморський - 14, Прикарпатсько-Балканський – 26, Дніпровсько-Прип’ятський - 160. Наприкінці 40-их років ХХ сторіччя великі промислові запаси нафти були розвідані у Прикарпатті, Донецькій і Кримських областях. А у 50-і роки були відкриті і здані в експлуатацію родовища нафти у Полтавській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях.  У 50-их роках видобуток нафти у східних областях складав 7%, а вже у 1965 році - 72% загального об’єму.

За даними НАК «Нафтогаз України» у 2010 році загальні запаси нафтових родовищ, які знаходилися в експлуатації,  складали 55  млн. т. У 2010 році було видобуто нафти разом із газовим конденсатом біля 3,8 млн. т. Відповідно до прогнозів у 2015 році планується  видобути до 5млн. т. рідких вуглеводнів.

Станом на 2010 рік в Україні видобуто близько 21 млрд. м³ газу. Фонд діючих свердловин становив 1585, із них 98% видають продукцію (1245 – газ і конденсат, 311 – тільки газ). 80% споживання газу припадає на промисловість, більше ніж 17% - комунальні споживачі.  

Відомо, що держави Західної Європи власним добуванням задовольняють лише 10% внутрішнього споживання.  В Україні  ці показники трохи більші і досягають 20%. Тому Україна теж шукає джерела нафтової сировини. До того ж Україна займає  ідеальне географічне положення й може стати зв’язком між регіонами, що добувають нафту, та ринками споживання.

У зв’язку з тим, що було сказане, в Україні побудовано морський термінал  порту Південний в Одесі і нафтопровід, який з’єднує термінал із діючими трубопроводами (рис.1.2). Відповідно до проекту будівництво велося у дві черги:

Перша черга потужністю 12 млн. т нафти на рік побудована у 2001 році і складає:

- плавучий рейдовий причал на відстані 4 км від берега;

- підводний нафтопровід від причалу до берега;

- технологічний майданчик з інфраструктурою;

- резервуарний парк ємністю 200000 м³;

- єднальний нафтопровід  між 51 км трубопроводу Кремен-чук-Одеса і НПС “Броди” на системі нафтопроводів “Друж-ба” довжиною 667 км і діаметром 1020 мм.

Друга черга потужністю 40 млн. т на рік передбачає:

-  будівництво трьох плавучих рейдових причалів на відстані 25 км;

-   спорудження двох підводних трубопроводів до берега;

-  збільшення ємності резервуарного парку до 800000 м³;

-  збільшення продуктивності єднального трубопроводу до 30 млн. т на рік.

Реалізація цього проекту і часткова модернізація існуючої нафтопровідної системи дозволить транспортувати нафту з Чорного моря практично на всі шість  українських нафтопереробних заводів (НПЗ), що забезпечить їх необхідне навантаження.

Перспективним для України є і напрямок транспортування   нафти «Одеса –  Омішаль (Хорватія)», використовуючи систему "Дружба – Адрія». Першими свого часу порушили це питання російські "Транснефть" і "ЮКОС". Омішаль ( це глибоководний порт, який дозволяє приймати танкери вмістом до 500 тис. т. Усі великі витрати на тарифах, а також проблеми на суші можна перекрити досить низьким питомим тарифом на далеких морських перевезеннях. Наприклад, каспійська нафта через Україну, систему "Дружба – Адрія" і порт Омішаль може потрапляти навіть у США з досить високими економічними показниками. Тому Україна повинна підійти більш гнучко до використання своєї частини системи "Дружба". Тим самим Україна б себе застрахувала, забезпечивши певні резерви для транспортування нафти з Одеси до Бродів. Припустімо, наприклад, що сьогодні здійснюється модернізація нафтопереробних заводів у Дрогобичі і Надвірній. Тоді буде потрібно створити відповідні транзитні можливості. Фахівцям Інституту Транспорту Нафти видається, що в сучасних умовах слід перекачувати російську нафту, і ту нафту, яка прийде з Чорного моря. І для цього не знадобиться надто великих інвестицій: можна збільшити пропускну здатність ділянки нафтопроводу "Дружба" і вийти з цими обсягами нафти на узбережжя Середземного моря. Така система може виявитися найбільш ефективною, оскільки, як відомо, чим більший дедвейт танкера, тим менші питомі витрати на транспортування нафти.