Конспект лекцій № 1-19 з дисципліни “Основи нафтогазової справи” (Основні елементи сучасної системи нафтогазопостачання. Екологія нафтогазовидобування), страница 55

У 1864 році у США було змонтовано перший великий металевий резервуар ємністю 1270 м³. У Росії перший резервуар із металу було побудовано у 1878 році за проектом В.Г. Шухова. На відміну від американського прямокутного він був циліндричний, тобто менш металоємний. Усі ці резервуари були клепані. Перший стандарт на зварний резервуар (ГОСТ) з’явився у 1937 році для об’ємів 11,6 і 22,2 м³. Зараз максимальна ємність металевих резервуарів досягла 50000 м³.

Підземне зберігання нафтопродуктів у гірських виробках розповсюджено в Україні. Їх переваги:

- на поверхні землі відсутня зона зберігання (найбільша зона нафтобаз);

- невелика пожежна і вибухова небезпека;

- менші матеріаловитрати порівняно з наземними металевими резервуарами.

Розрізняють такі типи підземних сховищ:

- сховища у відкладеннях кам’яної солі, які споруджують методом вилуговування (розмиву);

- сховища у пластичних породах, які споруджуються методом вибуху;

- шахтні сховища;

- льодогрунтові сховища.

Тип сховища визначається геологічною характеристикою району.

Для зберігання газу може бути дві причини:

- для компенсації добової нерівномірності споживання;

- для компенсації сезонної нерівномірності споживання.

Для компенсації добової нерівномірності споживання шляхом збільшення тиску накопичують газ у газопроводі або використовують газгольдери високого і низького тиску.

Для компенсації сезонної нерівномірності споживання влаштовують підземні сховища газу.

Лекція 18. ЗАСОБИ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ

 НАФТИ Й ГАЗУ

План лекції:

1. Класифікація нафтопроводів

2. Основні об’єкти  і споруди магістральних нафтопроводів

3. Головне обладнання магістральних трубопроводів

4. Основні об’єкти і споруди магістральних газопроводів

5. Нерівномірність газоспоживання і методи її компенсації.

1.  Класифікація нафтопроводів. Трубопровід, який призначений для перекачування нафт, зветься нафтопроводом.

За призначення нафтопроводи бувають внутрішні, місцеві і магістральні. Внутрішні – у межах промислів, нафтобаз, заводів. Місцеві – з’єднують різні елементи транспортного ланцюга (нафтопромисел і головну насосну станцію магістрального трубопроводу, промисел і термінал залізниці тощо). До магістральних трубопроводів (МТП) відносяться трубопроводи  довжиною більше 50 км і діаметром від 219 до 1220 мм, які призначені для транспортування товарної нафти з районів видобування до місць споживання або перевантаження на інший транспорт.

Клас нафтопроводів визначає їх діаметр: І клас – при умовному діаметрі від 1000 до 1200 мм включно; ІІ клас – від500 до 1000 мм включно; ІІІ клас – від 300 до 500 мм включно; ІV – менше 300 мм.

Крім того нафтопроводи ділять на категорії в залежності від товщини стінки. ЇЇ величина визначається розрахунком на тиск випробовування, а також в залежності від долі монтажних зварювальних швів. Звичайно нафтопроводи діаметром менше 700 мм відносять до ІV категорії, а діаметром більше 700 мм – до ІІІ. Але окремі ділянки нафтопроводу, які прокладені в особливих умовах, можуть мати більш високу категорію(І, ІІ, В). Так, переходи нафтопроводів через водні перепони мають категорії В і І, переходи через болота різних типів мають категорії типів В, ІІ, ІІІ, переходи під автомобільними і залізницями – І і ІІІ і т.п. Тому стінка трубопроводу не однакова за довжиною.

2. Основні об’єкти  і споруди магістральних нафтопроводів. У загальному випадку магістральний трубопровід складається з таких комплексів споруд (рис.18.1): підвідні трубопроводи; головна і проміжні нафтові насосні станції (НПС); кінцевий пункт; лінійні споруди.

Головна НПС призначена для приймання нафти з промислів, змішування і розділення її на сорти та закачування її з резервуарів до трубопроводу. Принципова схема головної НПС наведена на рис.18.2.  Вона містить підпірну насосну 1, майданчик фільтрів і лічильників 2, магістральну насосну, майданчик регуляторів тиску 4, майданчик пуску скребків 5 і резервуарний парк 6. Нафта з промислів спрямовується на майданчик 2, де вона спочатку звільняється від у фільтрах, які уловлюють багно, від сторонніх включень, а потім у турбінних витратомірах оцінюється її кількість. Далі нафта надходить до резервуарного парку, де вона відстоюється від води і механічних домішок, а також проводиться її комерційний облік. Для закачування нафти до магістрального трубопроводу використовується  підпірна  і магістральна  насосні. Головна насосна станція розташовується поблизу промислів.