Правонаступництво держав. Інститут правонаступництва у міжнародному праві, страница 7

За загальним правилом, двосторонні угоди, що діяли в момент правонаступництва у відношенні території, що є об'єктом правонаступництва, залишаються в силі тимчасово або постійно для держави-спадкоємця винятково за згодою сторін такого договору, що ніяким способом не впливає на правовідносини держави-попередника і держави-спадкоємця у відношенні такого договору (4, ст.24).  Зазначена угода повинна бути здійснена в об'єктивній формі, що не допускає сумнівів щодо існування угоди, її дійсності або обов'язковості для сторін договору. Припинення, призупинення або зміна договору державою-попередником  після  факту правонаступництва ні у якому разі    не  впливає, відповідно, на дійсність або утримання зазначеного договору, що відповідно до домовленості між державою-спадкоємцем і іншою державою-учасником, продовжує діяти між ними. Конвенція передбачає випадки тимчасового застосування зазначених договорів, що можуть бути припинені після закінчення 12 місяців, якщо не обговорений більш короткий термін, після направлення повідомлення протилежній стороні.

2)Багатосторонні угоди.

Розрізняються багатосторонні угоди: 1) участь у яких вимагає згоди всіх учасників або всіх договірних держав, 2) участь у яких не вимагає такої згоди (зазвичай іх називають "загальними багатосторонними").

Виходячи з цього, участь у багатосторонних договорах може носити заявлюючий  та дозвільний характер.

У ході обговорення на конференції у Відні висловлювалися думки щодо встановлення у відношенні "загальних багатосторонних" договорів більш сприятливого для безперервності дії режиму правонаступництва в порівнянні з іншими багатобічними договорами. Суть  ідеї зводилася  до встановлення правила, відповідно до якого загальні багатобічні договори "залишаються в силі, якщо нова держава не заявить про зворотнє", на відміну від загальної формули "втрачають силу, якщо нова держава не заявить про зворотнє". Це пояснюється тим, що для всього міжнародного співтовариства і для нової незалежної держави є необхідним, щоб такі багатобічні універсальні конвенції, як гуманітарні конвенції, Пакти про права людини, Всесвітня поштова конвенція, Договір про заборону ядерних іспитів, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Договір про мирне використання космічного простору і т.д., у випадку, якщо вони вже діяли на території, що є об’єктом правонаступництва, не переривали своєї дії  по відношенню до нової незалежної держави, а з іншого боку, важливо, щоб не був порушений принцип tabula rasa. Остання умова могла бути виконана, якщо нова незалежна держава збереже право в будь-який час (протягом розумного терміну) заявити про припинення для нього будь-якого такого багатобічного універсального договору. Однак у ході обговорення не було вироблено прийнятного визначення договору універсального характеру і ця ідея не одержала подальшого розвитку.

За  загальним правилом, нова незалежна держава вправі стати учасником багатобічного договору, одним з учасників якого на момент правонаступництва була держава-попередник, направивши депозитарію письмове повідомлення про правонаступництво, підписане уповноваженою особою держави.

У відношенні багатобічних договорів, що не набрали сили до моменту правонаступництва, за умови, що держава-попередник на момент правонаступництва була державою що домовляється, держава-спадкоємець має право на одержання відповідного статусу. Держава-спадкоємець також управі ратифікувати, прийняти або затвердити договір, підписаний державою-попередником до моменту правонаступництва.

Набуваючи статус учасника або договірної держави, держава-спадкоємець зберігає будь-яку обмовку до цього договору, що діяла у відношенні його території в момент правонаступництва. Однак, направляючи повідомлення про правонаступництво, держава-спадкоємець може відмовитися від обмовки або сформулювати її інакше, не виходячи за рамки питання, до якого вона відноситься. Крім того, якщо це можливо відповідно до умов договору, держава-спадкоємець може прийняти частину договору або окремі його положення.