Правонаступництво держав. Інститут правонаступництва у міжнародному праві, страница 15

 Нами було систематизовано усі перелічені питання та проблеми  і  розроблено структуру інституту правонаступництва держав. (Д. А)

Конвенції 1978 та 1983 років мають важливе значення для вирішення питань правонаступництва держав тому,  що вони містять у собі ряд положень, відображаючи загальну практику у правонаступництві.

Проте головною ознакою ефективності міжнародно-правової норми є певний ступінь передбачуваності  можливого результату від її реалізації, при забезпеченні інтересів усіх зацікавлених сторін, при повазі до кожного народу, кожної нації, групи осіб, особи.

Тому, на нашу думку ця проблема потребує негайного розгляду, перегляду існуючих положень із урахуванням змін у світі, шляхом прийняття єдиного універсального, обов’язкового для вирішення питань правонаступництва держав.

Тільки шляхом прямого і комплексного підходу до вирішення питань правонаступництва міжнародне співтовариство може контролювати, щоб ці процеси проходили без конфліктів та забезпечувалися права та свободи людини.

“Стає очевидним, що забезпечення нормальних умов життя не лише для кожної країни, але й і для кожної людини можливо лише в умовах справедливого демократичного світопорядку, що  спирається на взаємозв’язок усіх представників людського роду.”(12,10) Завдання визначення принципів такого порядку та їх реалізації стало одним із першочергових, оскільки від його успішного рішення залежить доля цивілізації.

Новий світовий порядок повинен бути порядком загальної безпеки, безпеки людини, народу, держави. Безпека повинна бути всеохоплюючою, охоплювати  усі основні сфери соціального буття. Мова йде про безпеку військово-політичну, економічну, соціальну, культурну, і,звичайно, правову.

Без достатньо надійних прав людини, народу, держави світовий порядок третього тисячоліття просто неможливий. Людство майбутнього уявляється виключно як глобальне правове суспільство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. - М., 1983.-356 с.

2.  Богуславский  М.М., Цыбуков В.В. Новая конвенция о правопреемстве государств // Советское государство и право. – 1984. -  № 3.-С. 33-39.

3.  Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов 1983 / Документы ООН А/Conf. 117 / 14. Apr. 7, 1983.

4.  Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров 1978  /Международное право в документах. - М., 1982.- 453.

5.  Власова Л.В. Правопреемство государств в отношении договоров. Минск, 1983. –244 с.

6.  Действующее международное право: В 3 т./ -  М., 1996. – Т. 1.-462 с.

7.  Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. //Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - №3.-Ст.429.

8.  Дипломатический словарь: В 3 т./ – М., 1985. –Т. 2. –504 с.

9.  Закон  «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. // Відомості  Верховної Ради Української РСР.- 1990. - №46. –Ст.617.

10.Захарова  Н.В. Правопреемство государств. - М., 1973.- 358 с.

11.Курс международного права: В 7 т. / – М., 1990. –Т. 3. –260 с.

12.Лукащук И.И. Нормы международного права в международно-нормативной системе. –М., 1997. –226 с.

13.Матіяшек П. Правонаступництво держав: час переглянути міжнародний правовий принцип // Вісник Академії правових наук України. - 1998. -№ 1 (12). –С.58-71.

14.Международное право / Под ред. Н.Т.  Блатовой. –М., 1987. –448 с.

15.Международное право / Под ред. Г.И. Тункина. – М., 1994. –520 с.

16.Международное право /Под ред. Ю.М. Колоскова, В.И. Кузнецова. – М. 1994. – 624 с.

17.Международное право. -  М., 1999.-588 с.

18.О’Конел. Правопреемство государств. - М., 1957.- 248 с.

19.Талаев А.Н. Право международных  договоров. – М., 1985. - 296 с.

20.Тускоз  Ж. Міжнародне право: Пер. з фр. –К.: АртЕк, 1998. - 404  с.

21.Цыбуков В.В. Проблемы правопреемства в Содружестве Независимых Государств. – М.: МГИМО, 1994.-296 с.

22.Черниченко С.А. Объединенная Германия: продолжатель или правоприемник прежней // Дипломатический ежегодник. –М., 1996.-С.121-139.