Організація і координація роботи з охорони праці. Охорона праці при ремонті і технічному обслуговуванні машин, страница 6

Витрата тепла Q_т (Вт), для технологічних цілей визначається через витрату нагрітої води

                 (35)

де Q — витрата чи пари води, кг/год;

i — тепломісткість води (пари), кдж/кг (табл. 12);

і_в — тепломісткість конденсату, що повертається в казан, кдж/кг (табл. 12);

Р — кількість  конденсату, що повертається, %.

При повному поверненні конденсату Р =70%, при відсутності  конденсату і системі опалення Р=0.

Загальні сумарні втрати тепла  SQ_п (Ут)  складуть:

SQ_п=Q₀+Q_в+Q_м+Q_т.                    (36)

По сумарних тепловтратах знаходять теплову потужність Р_к (квт) казана:

Р_к =(1,10¸1,15)×SQ_п×10^-3.            (37)

На виробництві казани часто характеризують їхньою теплопродуктивністю у Вт. Останню можна визначити по тиску пари і його тепломісткості (табл. 12).

Центральне водяне опалення приміщень здійснюється нагрівальними приборами-радіаторами. Окремі секції радіаторів збирають у батареї, встановлювані в нижній частині стін.

Таблиця   12

При розрахунку потребного кількості радіаторів знаходять загальну площу поверхні SF_н.п (м²) нагрівальних приладів (батарей) по формулі

                  (38)

де SQ_п - сумарні  втрати  тепла в  приміщенні, Ут;

до - коефіцієнт тепловіддачі стінками нагрівальних приладів у повітрі [для чавуна до=7,4, для сталі до=8,3 Ут/(м²×°З)];

t_г - температура при вході води в радіатор, °З;

t_х - температура води на виході з радіатора, °З;

t_п - температура приміщення, °С.

По площі SF_н.п (м²) визначають необхідна кількість n_с секцій нагрівальних  приладів (батарей радіаторів)

               (39)

де F_c — площа однієї секції радіатора, що залежить від його типу  (табл. 13).

Таблиця   13

Значення площ поверхонь нагрівальних приладів різних типів

Площа поверхні ребристих труб діаметром 175 мм складає 2 м² на 1м довжини.

Нормальна температура у виробничому приміщенні можлива тільки при безперебійній роботі опалювальних казанів. Отже, до початку опалювального резону котельня повинна бути забезпечена необхідною кількістю палива. Потреба в паливі Q (кг) на опалювальний період року можна приблизно підрахувати по формулі

Q=q_y×V×(tв-tн),                   (40)

де q_У — річна   витрата   умовного   палива,   затрачуваного на підвищення температури на 1°С в  1м³ опалювального приміщення, кг/(м³×°З);

t_В — внутрішня  температура  приміщення, °З;

V — зовнішній обсяг будинку, м³;

t_н — розрахункова  зовнішня  температура,  °С.

Нижче приведені зразкові значення витрати умовного палива для отапливания будинків у середній смузі РСФСР.

Для перекладу умовного палива в натуральне при розрахунку опалення користаються коефіцієнтами, приведеними в таблиці 14.