Рис. 37. Схема захисного відключення, що реагує на напругу на корпусі:
1 — датчик реле напруги; 2 — допоміжне заземлення; 3 — електродвигун; 4 — котушка відключення двигуна; 5 — сердечник котушки; 6 — блок контакти пускової кнопки; 7 — пускач; 8 — кнопка контролю справності захисту; 9,10 — контакти пуску і зупинки двигуна.
Сучасні схеми захисного відключення на відміну від приведеної більш складні; вони забезпечують надійний захист від поразка людей електричним струмом при аварійних режимах.
Автоматичне відключення повинне відповідати наступним вимогам: відключати об'єкт у мінімальні частки секунди (не більш 0,2 с); бути відмінковим, т.с.безотказно спрацьовувати при встановлених струмі і часі; не реагувати на зміні режимів у сусідніх ділянках електромережі.
§ 8. Захист від переходу високої напруги в мережу низької напруги
При пробої ізоляції в понижуючому трансформаторі обмотка високої напруги може замкнутися на обмотку низької напруги. У випадку обриву проводу високої напруги він може упасти на мережу низької напруги. Такі аварії в електромережі можуть привести до нещасливих випадків, для запобігання яких варто вживати захисних заходів.
У мережах трифазного перемінного струму з ізольованою низьковольтною обмоткою нейтраль потрібно заземлювати через пробивний запобіжник, що складається з двох металевих пластинок, що розділені тонкою слюдяною прокладкою з отворами. При цьому у випадку замикання обмотки високої напруги на низьку відбувається пробій повітряного проміжку в запобіжнику і замикання струму на землю, унаслідок чого релейний захист на високій напрузі відключає несправний трансформатор.
У мережах напругою вище 1000 В без компенсації ємнісних струмом із глух-глух-заземленої нейтралью опір заземлення Rз (Ом), одночасно використовуване і для мережі низької напруги, повинне задовольняти умові
(86)
де R3 — струм однополюсного замикання в мережі високої напруги.
Цифра 125 і формулі відповідає напрузі, що допускається, на робочому заземленні в мережі низької напруги.
Тік Iз (А) приблизно для повітряних мереж може бути визначений по формулі
(87)
де U— напруга мережі, кв;
l — довжина повітряної мережі, км.
§ 11. Захист від атмосферної електрики
Для захисту будинків від блискавки застосовують блискавковідводи, що складаються з трьох елементів: молниеприемника, токопровода і заземлення (мал. 40).
Блискавковідводи можуть бути стрижневими, антенними і сітчастими. Найбільше поширення одержали стрижневі блискавковідводи, принцип захисту яких заснований на властивості блискавки вдаряти в найбільш високі спорудження.
Найпростішим способом захист від блискавки може бути здійснена за допомогою встановленого на даху і надійно заземленого металевого стрижня. Такий стрижень створює навколо будинку захисну зону у виді подвійного конуса з круглою підставою, радіус якого в півтора разу більше висоти молниеприемника.
Рис. 40. Пристрій блискавковідводу: 1 — молниеприемник; 2 — токопровод; 3 - заземлення. |
Рис. 41. Схема графічного розрахунку висоти блискавковідводу: I — границя зони захисту на рівні землі; 2 — границя зони захисту на висоті Н |
Схема графічного розрахунку висоти молниеприемника показана на малюнку 41. Для побудови схеми необхідно в обраному масштабі нанести контур будинку, а потім, задавши деякою висотою молниеприемника, у тім же масштабі зобразити подвійний конус по розмірах, зазначеним на малюнку. Нел і будинок із усіма його виступаючими частинами виявиться усередині конуса, те обрана висота молниеприемника буде достатньої для захисту будинку від удару блискавки. У противному випадку на схемі збільшують висоту молниеприемника і знову будують подвійний конус.
Рис. 42. Зона захисту будинку від блискавок двома стрижневими молниприемниками (позиції див. на мал. 41).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.