Організація і координація роботи з охорони праці. Охорона праці при ремонті і технічному обслуговуванні машин, страница 4

Професійний відбір націлений на виявлення фізіологічної і психо­фізіологічної відповідності працівників по окремих спеціальностях (шофери, водолази, оператори та ін.) безпечному виконанню робіт. Ви­рішення задач управління охороною праці забезпечується взаємодією всіх підрозділів і служб підприємства.

Глава III.   ОПАЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

§ 1.   Основні    вимоги   до   пристрою   опалення. Види опалювальних систем

Основна вимога до опалення виробничих приміщень — підтримувати в них температуру на рівні, передбаченому санітарними нормами, і тим самим забезпечувати для працюючих сприятливі і здорові умови праці. У сільськогосподарському виробництві застосовують місцеве і центральне опалення.

Місцеве опалення — грубне, електричне чи газове — дозволяється застосовувати в деяких віддалених від основного виробництва приміщеннях загальною площею менш 500 м^2.11ечное опалення не тільки небезпечне і пожежному відношенні, але і має такі недоліки, як можливість забруднення повітря продуктами горіння (окисом вуглецю й ін.) і поганий прогрів нижніх шарів повітря в приміщенні. Крім того, грубне опалення має дуже низький коефіцієнт корисної дії.

Центральне опалення може бути водяним, паровим, пароводяним і повітряної. Для сільськогосподарських виробничих приміщень найчастіше застосовують водяне опалення, як найбільш просте і безпечне в експлуатації. У системі центрального водяного опалення теплоносієм є вода, що заливається в казан. Нагріта до необхідної температури, вона по трубах надходить у нагрівальні прилади, де прохолоджується; віддаючи тепло в навколишнє простір, і повертається в казан для повторного нагрівання.

Як нагрівальні прилади застосовують гладкі (регістри) і ребристі труби, а також радіатори. При водяному опаленні низького тиску температура води на вході в нагрівальні прилади складає 85— 95°С, при виході з них — близько 65—70°С. На малюнку 20 приведена схема двухтрубной системи водяного опалення. Зі схеми видно, що гаряча вода з казана надходить у відкритий розширювальний бак, установлений вище нагрівальних приладів. Потім вода самопливом надходить у нагрівальні прилади і з них повертається в казан. Бак 3 компенсує розширення води при її нагріванні і тим самим запобігає можливий розрив труб. Крім того, через цей бак віддаляється повітря, що потрапило у водяну систему.

Описана схема циркуляції води називається системою з природним чи спонуканням гравітаційної. Вона застосовується в умовах, коли максимальна відстань від казана до найбільш вилучених нагрівальних приладів не більш 50 м, а відстань від казана по вертикалі до самих ні цинк приладів не менш 3 м. При цьому відбувається природне повернення води в казан. Коли природне спонукання недостатнє для циркуляції води в опалювальній системі, застосовують відцентрові насоси.

Водяне опалення високого тиску являє собою замкнуту систему з механічним спонуканням. При підвищеному тиску температура води і, отже, нагрівальних приладом досягає 120—135°С.

Парове опалення може бути низкою тиску (до 70 кПа) і високого тиску (понад 70 кПа). Пара, що є теплоносієм, при охолодженні в нагрівальних приладах конденсується, віддаючи тепло в повітря приміщення. Конденсат повертається в казан. У системах водяного і парового опалення високого тиску температура нагрівальних приладів вище 95°С. При такій температурі можливі пригоряння органічних часточок нили з утворенням неприємного запаху і випадкові опіки працюючих, для запобігання яких рекомендується нагрівальні прилади закривати ґратами.

При повітряному опаленні холодне зовнішнє повітря подається вентилятором у калорифер, де нагрівається, і надходить у приміщення. Якщо нагрітий повітряний потік виходить з патрубка на висоті не менш 3,5 м від підлоги, температура потоку допускається до 70(З, а при висоті від підлоги 2 м не більш 45(С. Теплогенератором у калорифері можуть бути пара, гаряча чи вода електронагрівники. Температура в приміщенні при повітряному опаленні регулюється вентиляцією.