Раніше за порушення слухової чутливості у людей, що працюють в несприятливому акустичному середовищі, виникають роздратування, послаблення пам’яті, апатія, пригнічений настрій, зміна шкіряної чутливості. Під впливом сильного шуму зменшується гострота зору, з'являються головні болі, запаморочення, змінюється ритм дихання.
На фоні шуму прискорюється процес втоми, послаблюється увага і уповільнюються психічні реакції, внаслідок чого сильний чум за умов виробництві може сприяти виникненню травматизму.
На фоні шуму уповільнюються ритм роботи, знижуються якість і продуктивність. Причиною різної дії шуму на організм людини можуть бути вік, стан здоров’я, вид праці, фізичний і душевний стан у момент дії шуму та інші чинники. Загальне захворювання людини під дією шуму називається "шумовою хворобою". Це захворювання професійним не визнають, хоч в всі підстави вважати його професійним. Офіційно професійним захворюванням внаслідок дії виробничого шуму, поки що визнається лише пошкодження органу слуху.
6.3. Гігієнічне нормування шуму
Нормування шуму ведеться в двох напрямках: гігієнічне і нормування шумових характеристик машин.
У галузі гігієнічного нормування в 1956 р. встановлено норми по обмеженню шуму. Діючі зараз норми чуму на робочих місцях регламентуються ДЕСТ 12.1.003-83 "ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки".
Нормування ведеться за рівнем звукового тиску залежно від частоти в даній октаві.
Для приблизної оцінки ДЕСТ допускав за характеристику постійного шуму на робочому місці взяти рівень звуку в децибелах, що вимірюється за шпалою "А" шумоміра:
де Ра - середньоквадратичний звуковий тиск з рахунком корекції шумоміра, Па; Р - пороговий середньоквадратичний звуковий тиск, 2×10 -5 Па.
У виробничих умовах дуже часто шум має непостійний характер. За цих умов найбільш вигідно користуватись деякою середньою величиною. По називається еквівалентним (за енергією) рівнем звуку. Він характеризує середнє значення енергії звуку, дБА; допустимий рівень звуку в децибелах більший на 5 дБ порівняно з рівнем звуку на чистоті 1000 Гц. Цей рівень можна також вимірювати спеціальними інтегруючими шумомірами.
Шум вимірюють для того, щоб визначити рівень звукового тиску на робочих місцях і порівняти його з нормами, а також для розробки і оцінки ефективності заходів щодо шумоглушіння.
Шум вимірюється на робочих місцях на висоті 1,5 м над рівнем підлоги чи на рівні вуха людини при включеному обладнанні.
Для вимірювання шуму застосовують шумоміри ВШВ-003, ИШВ-1 та ін.
6.4. Методи і засоби захисту від шуму
Загальну класифікацію засобів і методів захисту від думу наведено в ДЕСТ 12.1.029-80 "ССЕП. Засоби і методи захисту від чуму. Класифікація".
Боротьба з шумом здійснюється різними засобами і методами, які поділяються на дві групи: колективний та індивідуальний захист. В першу чергу треба використовувати колективні засоби. Відносно джерела шуму їх поділяють на засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення і такі, що зменшують пум на шляху його поширення. Найефективнішим в заходи, що ведуть до зниження шуму в джерелі його виникнення покращенням конструкції машин, застосуванням матеріалів для деталей машин, що не викликають сильних звуків, забезпеченням мінімальних допусків в сполучених деталях, заміною прямозубих шестерень шевронними та ін.
За способом реалізації методи і засоби колективного захисту, що зменшують шум на шляхах його поширення, поділяються на акустичні, архітектурно-планувальні і організаційно-технічні.
Захист від шуму акустичними засобами - це звукопоглинання і звукоізоляція.
У виробничих приміщеннях рівень шуму значно підвищується внаслідок відбиття його від будівельних конструкцій і обладнання. Для зменшення частки відбитого звуку застосовують спеціальну акустичну обробку приміщення. Вона полягає в тому, то внутрішні поверхні облицьовується звукопоглинаючими матеріалами.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.