Захист від шуму і вібрації. Захист від джерел іонізуючого випромінювання, страница 4

Залежно від рівня звукового тиску, частоти, часових характеристик і деяких інших чинників, в тому числі індивідуальних особливостей людини, шум може справляти на людину негативну дію.

До недавно гігієністи вважали, що шум викликає у людини специфіч­не пошкодження органа слуху. Лікарі гадали, що з віком у людини гост­рота слуху змінюється сама по собі, тому вплив шуму на гостроту слу­ху не є вже таким страшним захворюванням. Однак проведені досліджен­ня змінили існуючу точку зору. Було встановлено, що вік не впливає на гостроту слуху, і лише несприятливе акустичне середовище може при­звести до розвитку професійної глухоти.

Найкраще зараз вивчено вплив шуму на слуховий орган людини. Шум може впливати на слух людини різним чином: викликати миттєву глухоту чи пошкодження органа слуху (акустична травма), при тривалій дії різ­ко знижувати чутливість до звуків окремих частот чи чутливість на об­межений час (хвилини, тижні, місяці), після чого слух відновлюється майже повністю. Найшкідливіші для слуху - довгі періоди безперервної дії шуму великої інтенсивності. Якщо на людину кілька хвилин діє звук середньої чи високої частоти з рівнем, більшим за 90 дБ, у неї наступає   тимчасовий зсув порогу чутливості. Зі збільшенням часу дії і підвищенням рівня шуму збільшується тимчасовий зсув порогу і подов­жується період поновлення.

Зміна слухової функції може мати різні стадії - короткочасне і стійке зниження гостроти слуху. Короткочасне зниження гостроти слуху вказує на адаптаційно-пристосувальну реакцію органа слуху на дію пуму. Адаптація до шуму виникає тоді, коли гострота слуху тимчасово зменшується на 10-15 дБ, а після припинення дії шуму слух поновлюється протягом 3 хвилин.

Таким чином, інтенсивний шум при щоденній дії призводить до ви­никнення професійного захворювання - тугоухості (неврит слухового нерва). Основним симптомом його є поступом втрата слуху обох вух, в першу чергу в ділянці високих частот, а пізніш і на більш низьких частотах.

У розвитку професійної тугоухості неабияке значення має сумарний час впливу шуму протягом робочого дня, наявність пауз, виробничий стаж роботи в умовах шуму, характер шуму, інтенсивність і його спектральний склад.

Визнано, ж початкові стадії професійного пошкодження слуху спос­терігаються у робітників зі стажем до 5 років. Пошкодження слуху на всіх частотах настає при роботі в умовах шуму понад  10 років. При великому звуковому тиску може виникнути розрив барабанної перепонки. Найбільш неприємним для органа слуху в високочастотний шум (1000... 4000 Гц).

Крім того, шум чинить несприятливу дію на нервову і серцево-судинну системи, а також може чинити  подразливу дію і викликати головний біль. Отже, шум є загальнобіологічним подразником. Більш ран­ні порушення виникають в нервовій системі, а зміна слуху розвивається значно пізніше. Куди буде спрямована дія шум; через центральну нерво­ву систему, сказати важко, але безперечно, що на ті внутрішні органи, які тою чи іншою мірою чимось вже послаблені.

Звукові коливання людина сприймає не лише вухом, а й через кіст­ки черепа (так звана кісткова провідність). При невисоких рівнях шуму кісткова провідність невелика, а при високих вона значно підвищується і посилює шкідливу дів на людину.

Слуховий аналізатор через центральну нервову систему зв’язаний а різними органами життєдіяльності людини, тому шум чинить вплив на весь організм.

Останнім часом Т.А. Орлова та інші гігієністи вивчали вплив шуму на організм людини в цілому. Встановлено, що для робітників шумових професій характерним є пошкодження функціонального стану серцево-судинної системи (брадикардія, гіпертонія, рідке гіпотонічний стан периферичних судин, зміни на ЕКГ та ін.).

У осіб, на яких діяв шум, спостерігається зміна секреторної і моторної функції шлунково-кишкового тракту, порушення обмінних про­цесів (основного, вітамінного, вуглеводного, білкового, жирового, сольового).