Зазначаються виражені зміни серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту, порушення функцій печінки, трофічні пошкодження шкіри. Спостерігається повна непрацездатність. Хвороба може тривати кілька років, повного одуження не настає.
При надходженні радіоактивних речовин всередину організму захворювання залежить від їх властивостей, періоду напіврозпаду, характеру розподілу тощо.
Найвищу небезпеку ураження являють радіоактивні ізотопи з великим періодом напіврозпаду, якщо вони надходять до організму людини через дихальні шляхи.
Короткоживучі ізотопи викликають в організмі людини зміни, які можна усунути після виведення їх або по закінченні періоду напіврозпаду.
Багато радіоактивних речовин майже не виводиться з організму, накопичуючись в ньому рівномірно або концентруючись в окремих органах.
Встановлено, що певні радіоактивні речовини вибірково діють на організм людини, тому чутливість різних тканин і органів людини до дії опромінення не однакова. В зв’язку з цим введено таке поняття, як критичний орган. Критичним органом називається орган або частина тіла, опромінення якого за даних умов спричиняє найбільшу шкоду здоров’ю людини. Залежно від радіочутливості критичні органи об’єднують в три групи:
І - все тіло, гонади, червоний кістковий мозок;
П – м’язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока та інші органи за винятком тих, що належать до І і Ш груп;
Ш - шкіряний покрив, кісткова тканина, кісті, передпліччя, лодижки і стопи.
При надходженні радіоактивних речовин до організму людини через дихальні шляхи (радіоактивний пил, гази) може розвинутись рак бронхів і легенів. Виділяються радіоактивні речовини з організму через шлунково-кишковий тракт, нирки, дихальні шляхи, шкіру, а також через молочні залози. Залежно від періоду напіввиведення (тобто часу, протягом якого з організму виводиться половина радіоактивних речовин, що в цьому перебувають) деякі речовини виводяться швидко, інші повільно, при цьому в ряді тканин і органів утворюється так зване депо. Депо радіоактивних речовин може бути різним: радій і стронцій головним чином накопичуються в кістковій тканині, плутоній - в кістковій тканині і легенях, полоній - в печінці, селезінці, лімфатичних вузлах, уран - в печінці, нирках і кістках. Вибіркова здатність радіоактивних речовий обумовлює в першу чергу захворювання критичних органів.
Найчутливішими до радіації є тканини, які мають швидкоростучі клітини. Відносно стійка до ураження у людини м'язова тканина,
Важливим чинником при дії іонізуючого випромінювання на організм людини е період опромінення.
При опроміненні в дозах, що перевищують в 100 - 1000 разів летальну дозу, людина може загинути під час опромінення (смерть під променем). Смерть настає від катастрофічного руйнування кровотвірних органів і ураження крові.
Різновидом зовнішнього опромінення е контактне опромінення, при якому радіоактивні речовини у відкритому вигляді чи закриті джерела іонізуючих випромінювань безпосередньо контактують з шкіряними покривами.
Під час роботи з радіоактивними речовинами найбільш інтенсивно опромінюються руки. Пошкодження шкіри при цьому може бути хронічним чи гострим. Ознаки хронічного опромінення шкіри рук не можна виявити відразу, воно проявляється в сухості, тріщинах на ній. Ранніми ознаками пошкодження шкіри в згладженість шкіряного малюнку. До більш пізніх змін належать дистрофічні зміни нігтів, доброякісні новоутворення (пігментні, судинні, фіброзні). При гострому променевому опіку кистей рук спостерігаються набряк, пухирі і омертвіння тканин, можуть заявитися язви, що не загоюються.
При безпосередньому контакті з високоактивними джерелами випромінювання можуть виникнути локальні променеві опіки шкіри. Так. При дії дози, що дорівнює 5...6 Гр спостерігається почервоніння шкіри внаслідок розширення судин, при дозі 15...16 Гр - тяжка еритема
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.