Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни "Основи охорони праці", страница 24

Кондиціонером називають пристрій, що автоматично підтримує в робочій зоні постійні або змінні параметри повітряного середовища за заданою програмою (температура, вологість і швидкість).

Кондиціонери бувають повного і неповного кондиціонування повітря. Установки повного кондиціонування повітря забезпечують сталість температури, відносної вологості, рухливості і чистоти повітря, а також можуть здійснюватися іонізація, озонування, дезодорація та ін. Установки неповного кондиціонування підтримують тільки частину наведених параметрів.

Кондиціонер складається з трьох основних частин−відділення змішання повітря, промивної камери і відділення другого підігріву. У камері змішання I рециркуляційній (їхнього приміщення) повітря змішується у визначених співвідношеннях із зовнішнім, а в холодний час підігрівається калорифером першого підігріву. У камері зрошення II повітря очищається, воложиться і прохолоджується (у літню пору) водою, що розпорошується форсунками. У камері підігріву III очищене повітря знову підігрівається, його відносна вологість знижується до заданої, після чого повітря вентилятором направляється у воздуховід.

У відпрацьованому повітрі різко, аж до нуля, знижується концентрація аероіонів, процеси життєдіяльності організму не можуть протікати нормально, штучно іонізують повітря −променями, випромінюваними радіоактивними речовинами. Відбувається також озонування повітря, оскільки озон, що знаходиться в повітрі, робить бактерицидну дію.

При розрахунку кондиціонування повітря два основних визначальних параметри−необхідний повітрообмін у приміщенні () і необхідна продуктивність по холоду ().

                                                   (4.1)

−об'ємна теплоємність сухого повітря;

−температура повітря, що видаляється, (=28732 °С);

−температура приточного повітря {=18÷19 °С);

−сумарна кількість тепла, утвореного в приміщенні.

                                           (4.2)

де −температура зовнішнього повітря(t=38÷39^оС).

Критерій вибору кондиціонерів:

Контроль параметрів повітряного середовища.

 

Здійснюється за допомогою приладів:

−термометр (температура);

−психрометр (відносна вологість);

−анемометр (швидкість руху повітря);

−актинометр (інтенсивність теплового випромінювання);

−газоаналізатор (концентрація шкідливих речовин).

4.2 Виробничі пили, пари, гази

4.2.1. Дія на організм людини пилу, шкідливих пар і газів

Під виробничим пилом розуміють дрібні тверді частки, що утворяться під час виробничого процесу.

У залежності від крупності, рухливості повітря і часу пил може знаходитися тривалий час у повітрі в зваженому стані або осідати на устаткування, підлогу, стіни. Зважений в повітрі пил являє собою систему, що складається з твердої і газоподібної складових. Таку систему іменують аерозолем. І навпаки пил в осілому стані називають аерогелем.

Небезпека виробничого пилу має двоякий характер: пил пальних матеріалів і деяких металів в аерозольному й аерогельному стані являють небезпеку пожежі і вибуху, а пил багатьох органічних і неорганічних матеріалів в аерозольному стані−небезпеку професійних захворювань.

У даному розділі розглядатиметься тільки вплив пилу на організм людини.

У залежності від крупності аерозолі поділяються на три класи: власний пил, тумани, дими.

Власний пил−аерозолі з крупністю часток від 100 до 10 мкм. Такі частки осаджуються з повітря зі зростаючою швидкістю, а тому час перебування їх у зваженому стані порівняно невеликий і зменшується зі зменшенням швидкості руху повітря.

Тумани−аерозолі з крупністю часток від 10 до 0,1 мкм. Вони осаджуються з повітря з постійною швидкістю. У рухливому повітрі тонкі частки захоплюються потоками і при турбулентному русі можуть знаходитися у зваженому стані досить тривалий час.

Дими складаються з часток крупністю менше 0,1 мкм. Підкоряючись всім газовим законам теплового руху і рівноваги повітря, такі частки практично не осаджуються з повітря, а видаляються з приміщень вентиляційними системами.