Висока відносна вологість повітря при його високій температурі сприяє перегріванню організму. При низькій температурі повітря підвищена вологість також несприятливо діє на терморегуляцію, оскільки наявність водних пар у холодному повітрі підсилює теплопередачу з поверхні шкіри. Низька вологість викликає роздратування слизуватих оболонок дихальних шляхів. Рухливість повітря сприяє теплопередачі, що є позитивним явищем при високих температурах навколишнього середовища, але негативним при низьких.
Нормування параметрів мікроклімату
Основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСТН 12.1.005-88. Зазначені параметри нормуються для робочої зони–простору, обмеженого за висотою 2м над рівнем підлоги або площадки, на якій знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.
В основі принципів нормування параметрів мікроклімату лежить диференціальна оцінка метеорологічних умов (параметрів мікроклімату)−оптимальні і припустимі температури, вологості і швидкості руху повітря–у робочій зоні на теплий, холодний і перехідний періоди року, виходячи з категорій роботи за вагою, за призначенням приміщень і за перевищенням явного тепла.
Період року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища. При t<+10o – холодний період, при t≥+10 o – теплий період року.
Роботи за вагою підрозділяють на три категорії:
Легкі I–роботи, що виконуються сидячи або стоячи, не
потребуючі систематичного фізичного напруження і
переміщення важкого, 
–енерговитрати до 120
ккал/год; 
–121−150 ккал/год.
Середньої ваги II−роботи пов'язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) предметів у стоячему положенні або сидячи і які вимагають незначної фізичної напруги, IIа−енерговитрати 151−200 ккал/год; IIб−роботи, пов'язані з систематичними фізичними напругами і переміщенням ваг до 10 кг, енерговитрати 201−250 ккал/год.
Важкі III–роботи, пов'язані з систематичними фізичними напругами і переміщенням ваг понад 10 кг і вимагають значних фізичних зусиль, енерговитрати більше 250 ккал/год.
Оптимальний мікроклімат у приміщенні забезпечує підтримку теплової рівноваги між організмом і навколишнім середовищем, найвищу працездатність і добре самопочуття. Припустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи, механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму. Підтримувати на заданому рівні параметри можна за допомогою кондиціонування або, з великими допусками, вентиляцією.
Вентиляція
Вентиляція являє собою сукупність методів і засобів, призначених для організації і регулювання повітряобміну, що забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими газами, парами, пилом, а також поліпшення метеорологічних умов у цехах.
Вентиляція класифікується:
−за засобом переміщення повітря: природна, штучна (механічна) і змішана;
−за напрямком потоку повітря: приточна, витяжна і приточновитяжна;
−за засобом організації повітря: загальобмінна, місцева, комбінована.
Природна вентиляція відбувається в результаті теплового або вітрового напору. Тепловий напір−повітряний потік, обумовлений різницею температур зовнішнього повітря та всередині приміщення, що веде до перепаду тиску, завдяки чому холодне повітря виштовхує тепле. Повітряний натиск−повітряний потік, обумовлений виникненням зони підвищеного тиску з навітряної сторони і зони зниженого тиску з повітряної сторони.
Природна вентиляція може бути неорганізованою та організованою.
При неорганізованій вентиляції невідомі обсяги повітря, які надходять і вилучаються з приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових факторів (напрямку і сили вітру, температури зовнішнього і внутрішнього повітря). Неорганізована вентиляція включає інфільтрацію, тобто процес просочування повітря через щілини і конструктивні нещільності будинку, і провітрювання, яке відбувається при відкриванні вікон і кватирок.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.