В сучасній українській дійсності є багато прикладів позитивного або негативного прояву у діяльності бізнесменів. Багато з них, досягнувши успіху, роблять великі пожертви храмам, стають спонсорами, меценатами, займаються благодійністю, виявляють високу духовність у ставленні до оточення. Так, якійсь одеський бізнесмен пожертвував великі кошти на відновлення колишнього кафедрального Преображенського собору, але забажав залишитися невідомим. Можна навести і багато інших прикладів.
Разом з тим багатьох бізнесменів багатство розбещує. Вони ховають діяльність у тінь, уклоняючись від оподаткування. Дефіцитний бюджет країни лише біднішає від цього, і у держави, органів місцевого самоврядування нема можливості гідно підтримувати "сірих і убогих". Продовжуються разбірки конкурентів по бізнесу, які нерідко закінчуються смертним гріхом — вбивством на замовлення, як це сталося з відомими одеськими бізнесменами Аркадієм Та-бачником та Сергієм Пономарьом. Порушуються трудові права найманих працівників, їх зарплата повністю або частково перебуває "у тіні", тим самим відбираючи у людей чесно зароблені суми з персоніфікованого рахунку у Пенсійному та всіх інших Фондах соціального страхування. А скільки випадків протизаконних звільнень! При цьому роботодавці вважають себе християнами.
Людина, яка зростала у православній родині, з дитинства була оточена неформальним розумінням духовних цінностей, а не лише механічно виконувала деякі православні обряди, навряд чи стане бездуховним керівником, підприємцем. "Проблема у тому, зроблено людській душі в дитинстві, в юнацтві "щеплення від бездуховності" чи ні. Як правило, за будь-яких обставин особа не змінить своїх духовно-етичних орієнтирів, будь то у бізнесі чи в інших відносинах. Людина повинна виростати згідно з релігійно-культурною традицією свого народу. Православ'я є невід'ємною основою української моральності і культури" [13, с.4], Відомий православний професор, диякон Андрій Кураєв вважає: "Традиция говорит каждому, кто хочет знать и быть воистину: мало человеком уродиться, надо еще родить в себе человека. Человек Традиции — это человек, измененный религиозной Реальностью... Вхождение в духовную Традицию приносит опыт новизны,... это удвоение мира,... откровение Смысла... Поэтому и нельзя быть в Традиции только отчасти" [16, с. 127-129]. 74-річна спроба атеїстичного розгрому дуже зашкодила української традиції та духовності. Крім того, багато людей не розуміють різниці у віровченні інших християнських конфесій, дехто вважає, що "реріхівський рух" на пострадянському просторі задовольняє духовно-етичні потреби української душі. Але А. Кураєв наводить перелік 18 лише основних глибоких розбіжностей між християнством та окультизмом на прикладі "Живої етики" Реріхів [17, с. 22-28]. На жаль, багато українців не знайомі з цими розбіжностями. З іншого боку, багато людей старше 30 років, які виростали у атеїстичній державі, зараз часто не в змозі прищепити своїм дітям православні духовні цінності. Вони часто не знають або не розуміють самих основ християнства! [13, с.5].
Тому, можливо, УПЦ могла б активізувати пропагандистську роботу, як в самому храмі під час проповіді, так і ширше розповсюджувати, наприклад, свою газету, частіше виступати зі сторінок світських газет та журналів, у телепрограмах. Треба чесно визнати, що православну літературу у храмі купують найчастіше ті люди, які вже знають, про що у цій книзі йдеться. Більшість суспільства очікує, що церква стане більш національною, згодом отримавши канонічну автокефалію. Саме співвідносини церкви і суспільного, у тому числі господарського, життя вимагають активнішого витіснення з нашого оточення новітніх протестантських проповідників та самозванців-розкольників.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.