Православні духовні цінності і розвиток бізнесу в Україні, страница 2

Учений-богослов, філософ і ректор Київської духовної академії і семінарії Микола Забуга щодо бізнесу у зв'язку із духовністю вважає, що багатство само по собі не є гріхом. Біда, якщо за цим ба­гатством стоїть духовна низькість. Тоді це біда для того, хто цим багатством во­лодіє. М. Забуга переконаний, що і найбагатша людина — вбога, якщо вона сліпа душею [12, с. 4].

Проблема взаємовпливу духовності і господарського життя, підприємництва постають перед кожним новим по­колінням. Святі Книги багатьох релігій відображають окремі питання господа­рювання. Так, у християнській Біблії читаємо, як раби Ісаака викопали кри­ницю, щоб знайти воду для споживання і господарювання (Буття. 26:32); далі йде мова про можливість цивільних угод про позику та заклад (Вихід. 22: 25-26). У наступній главі Бог після 10 заповідей дає Мойсею важливі правила і заборони, зокрема стосовно землекористування (Вихід.23: 10 - 11). Якби люди століттями виконували ці прави­ла господарювання, то, мабуть, не було б й сучасних екологічних катастроф.

Як відомо з земного буття самого Христа, він також до Хрещення займав­ся господарськими справами, бо земний батько його Йосиф був теслею. Часто новозавітні притчі засновані на госпо­дарських прикладах, що було легше для розуміння простих людей, і навряд чи Ісус давав би такі приклади, якби засуд­жував господарське життя як таке. Ко­жен пам'ятає епізод з Євангелія від Марка, коли багатій спитав Ісуса, що ще треба робити, крім заповідей Божих, щоб отримати вічне життя. Христос відповів йому: "Ходи, все, що маєш, продай і роздай убогим, і будеш мати скарб на небесах". І коли багатій, що мав велике майно, відійшов у смутку, Ісус сказав учням, що ВАЖКО, маючи бага­тство, увійти у Царствіє Боже. (Єв. від Марка, 10:27). Але він не сказав: "Не­можливо!" Справа у вірі, у стані душі і вчинках будь-якої людини, яка Божою милістю може спастися. Так, Ісус виг­нав торговців з храму, бо це — будинок молитви. Але він не забороняв займати­ся комерційною діяльністю взагалі, по­за храмом. Тобто, прямо не оговорюючи питання духовності і господарювання, Біблія залишає священнослужителям і всім віруючим простір для розуміння і трактування цього питання, з оглядом на християнську етику.

Мусульманський Коран вимагає від вірних виконувати умови договору да­рування жінкам (сура 2, аят 229), дого­ворів позики і закладу (сура 2, аяти 282-283). Сура 4 про жінок дає низку правил щодо спадкування, розподілу майна тощо. Велика кількість правил побутової поведінки у Корані згодом зробила можливим створення системи мусульманського права — шаріату. Ра­зом з цим і Коран вказує своїм вірним: "Витрачайте краще з того, що набули, і того, що звели Ми вам з землі. Ті, хто витрачає своє майно на шляху Аллаха, подібні до зерна, яке виростило сім ко­лосків, в кожному колосі — сто зер­нят" (сура 2, аяти 263, 269). Разом з цим, на відміну від християнської ети­ки, вимагаючи віри і високої духов­ності, іслам все ж таки обіцяє вірним і в житті, і в мусульманському раю ма­теріальні блага.

Російський православний філософ Микола Бердяєв писав: "...Душа предвечно и предмирно сотворена Богом-Творцом, и первоосновы души божественны и независимы от мирового процесса и его времени.... В каком смысле существуют два мира, мир "сей" и мир "иной"? Онтологически существует лишь один мир, одно божественное бытие... Мир "сей" и есть болезнь бытия,... должен быть преодолен и побежден — это не означает вражды к миру, к космо­су, это означает лишь вражду к его болезни, порабощению и падению" [5, с. 355, 368]. Інакше кажучи, людина по­винна жити у цьому світі, враховуючи його закони, маючи економічні інтереси і прагнучи досягти хоча б елементарних життєвих благ. Але свобода волі і мож­ливість творчості, які надані людській душі Господом, і відрізняють людину від тварини, одухотворяють людство і весь тварний світ і дозволяють конк­ретній особі навіть крізь проблеми ката­строф, політики, негараздів у державі, бездуховності деяких людей з оточення, проблеми свого власного бізнесу і "пра­вил гри" у підприємництві, через купи майна намагатися пізнати Бога і жити християнським життям.