Православні духовні цінності і розвиток бізнесу в Україні, страница 5

С. М. Булгаков про відносини церкви та господарського життя, з точки зору християнської етики

Багато уваги питанням взаємодії ду­ховних цінностей християнства та дер­жавного, господарського життя при­діляв у своїх філософських творах відо­мий російський релігійний філософ по­чатку XX століття Сергій Булгаков [6, 7]. Економіст, богослов, літературний критик, політичний та духовний діяч, він у своїх працях приділив багато ува­ги взаєминам православної віри і госпо­дарювання, питанням багатства і бідності крізь призму християнства. Скорботні почуття викликало у нього становище Росії у середині першого де­сятиліття XX століття. Священик Бул­гаков переймався господарським жит­тям і вважав це своїм обов'язком.

Важливою ідеєю Булгакова була ідея "християнського соціалізму". Він вва­жав, що у принципі християнський соціалізм явище можливе, але у своїй роботі він не прагне об'єднати соціалізм та християнство, а навпаки — протис­тавляє їх і доходить висновку, що "социализм есть царство от мира сего". Але, запропонувавши ідею "християнського соціалізму", вважав капіталізм з його підприємництвом, приватною влас­ністю проявом зла, а соціалістичну ідею — більш схожою з християнськими цінностями. Досвіт радянського соціа­лізму довів утопічність такої точки зору. Але, з огляду на теоретичні позиції, з Булгаковим можна в чомусь тут пого­дитися.

Не менш зрозумілі, за Булгаковим, християнські ідеали і в галузі соціаль­ної політики. Всі соціальні устрої, які існували досі в історії, — рабовласниць­кий, феодальний, капіталістичний, — засновані були саме на принизливості людини людиною. Первісний капі­талізм історично може бути виправда­ний, адже з якогось боку можна визнати деякі його позитивні риси, але не можна не зазначати, що він був створений на насильстві і насправді вимагав знищен­ня. Тому напрям знищення цієї корінної неправди капіталістичного устрою, який у цілому охоплюється поняттям соціалізм чи колективізм, повинен бути включеним до християнської політики. Булгаков вказує ще на один високомо­ральний бік навіть чисто механічного, зовнішнього соціалізму: він вводить обов'язок праці (для працездатних) і оголошує війну бездарності, дар­моїдству та байдикуванню. Соціалізм у цьому випадку є, на його думку, апофео­зом праці як морального початку, а свя­тиню праці кладе він в підґрунтя та по­чаток господарського устрою.

Ми знаємо, що в історії християнства рівновага між двома полюсами у відно­шенні до світу, до праці коливалася. Та все ж таки християнство реабілітувало будь-яку працю, і господарчу в тому числі, та вклало в неї нову душу. В ній народилася нова господарююча людина з новою мотивацією праці, а далі — релігійне вмотивованою працею, що, за Булгаковим, і є аскетична праця — та духовно-господарча сила, якою затве­рджений фундамент всієї європейської культури.

Сергій Булгаков багато уваги при­діляє "економічній людині", його госпо­дарюванню у християнстві, яке обумов­лено вірою підприємця. Він вважав: як­що в тебе є дуже сильна віра у силу Господню — це у жодному разі не звільняє тебе від праці. Ми знаємо, що ще два­надцять апостолів працювали; наприк­лад, апостол Павло займався виробни­цтвом наметів, інші займалися рибаль­ством, а якщо придивитись у саму сутність виробництва — це є христи­янське послушання, духовний тип гос­подарюючого діяча, котрий повинен здійснити своє господарче служіння з почуттям релігійної відповідальності, до якого би соціального прошарку він не належав. Християни вважають, що вільна, моральна людина народжується тільки у християнстві, тому й вільний громадянин та хазяїн з'являються в історії лише за допомогою християнсь­кої свободи. Християнство звільнює господарчу енергію, розсіює жахи язичництва, і разом з тим її естетично пов'язує, направляє, регулює. Якщо ти людина подвижницька, то це — харак­терна риса устрою особи, пов'язана з усякою зовнішньою діяльністю, оскіль­ки вона не суперечить його принципам — тобто і в бізнесі теж.