Отже, християнська культура, церковна творчість, направлені аd ехtrа, — таке є всесвітньо історичне завдання, яке було поставлене XX століттю. Булгаков вважав, що наша справа не питати, як проводиться це завдання, — це вирішує за нас Вища сила, ми лише маємо вірити, що Вона існує насправді і повинні виконувати Вищу волю, якщо ми не займалися, навіть бізнесом. Аби досягти того, чого ми прагнемо, ми маємо розуміти, що те, чим ми займаємося, є і наша воля. Але Булгаков вважав: якщо фермер повинен орати, сіяти, жати та молотити, він знає, що сам він тільки своєю волею не може додати жодного "локтя роста", ані виростити жодного колосу.
Між тим, як відомо, Христос закликав нас жити, як птахи, не дбаючи про матеріальні блага. Разом з тим Бог дав людині і душу, і тіло, і вже саме це біполярне об'єднання в кожній людині, на наш погляд, породжує вічну "єдність і боротьбу протилежностей". Тобто, питання протиріч бізнесу і духовності невичерпне. Воно коливатиме розум людей у всі часи. Одним з завдань людства, мабуть, і є зробити людину більш духовною під час існування у цьому світі, який постійно накопичує величезні матеріальні багатства та на базі розвитку науки і техніки, поширення інформації винаходить зручніші засоби задоволення потреб людини та її сім'ї.
Напевно, Христос не хотів тісного зв'язку церкви з господарчими організаціями, але не протистояв їм, бо зв'язок цей і є суспільне життя, земне життя. Він прагнув лише вірою поєднати рабів та господ. Ще апостол Павло казав: "Рабы, повинуйтесь господам своим по плоти со страхом и трепетом, в простоте сердца вашего" (Еф. 6:5—9). Одночасно Господь звертається і до багатих, розповідає їм про їхні обов'язки: "Богатых в настоящем веке увещевай, чтобы они не высоко думали о себе и уповали не на богатство неверное, но на Бога живого, дающего нам все обильно для наслаждения, чтобы они благодетельствовали, богатели добрыми делами, были щедры и общительны" (1 Тим. 6:17-9).
Булгаков показав, що православні духовні цінності в цілому впливають на демократизацію суспільства. Констатуємо, що ця точка зору є сучасною і сьогодні, коли Україна будує основи громадянського суспільства. За Булгаковим, демократичний рух, хоч і заснований на початках язичницького гуманізму, прагне втілити у суспільних взаєминах чисто християнські заповіді любові, свободи та рівності. Оскільки він це робить, він є християнським рухом і заслуговує на підтримку та співчуття.
Якщо подивитися на вчення сучасної господарської науки, господарювання є діяльність, яка ведеться господарчим суб'єктом, так званим "есоnоmіс mаn", в основному — з метою отримання прибутку. Кожна господарча епоха мала свого особистого "есоnоmіс mаn". Останній являє собою не економічний автомат, який приводиться у рух однією пружиною господарчого егоїзму та діє з невимовною прямолінійністю та безпомилковою чіткістю, але конкретний духовний тип зі своїми проблемами та багатогранністю психологічної мотивації. Релігія кладе свою визначальну печатку також на "есоnоmіс mаn". Також, можливо, існує християнський "есоnоmіс mаn" стосовно різних християнських конфесій: тип православний, католицький, протестантський з різним розгалуженням.
Християнство вказує шлях свободи від господарювання, бо ми знаємо, що Христос вчив не піклуватися про завтрашній день. Господарчий полон людини є не першопричина, наслідок, він з'являється, коли є повна зміна людини стосовно природи, що стала підсумком гріховної зіпсованості самого людського єства. Але без господарювання саме існування людства, як ми вже довели, неможливе.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.