І так було з перших роківіснуванняхристиянізованої України-Русі.
Хрещення Русі, розпочате 988 року, призвело до піднесення культури й духовності в суспільстві. Читаємо у вступній статті до книги " Как была крещена Русь" (мовою оригіналу): "С введением христианства укрепляются международные связи Киевской Руси, она равноправным партнером входит в число государств христианской Европы, начинает широко черпать из общего для всей Европы источника культуры... На Русь приходит общеславянская кириллическая письменность... Здесь истоки ... литературы, профессиональной архитектуры, живописи, музыкального искусства" [15, с. 6]. Водночас, як зазначає Микола Аркас,” за Володимира... чимала торгівля у Києві та по Дніпрі приваблювала до Києва ... багато усякого народу... Через це усе Київ...став дуже ширитись і багатіти" [4, с. 84]. Як бачимо, торгівля та багатство з перших кроків молодої християнської держави не вплинули на погіршення духовності в суспільстві, а навпаки.
У своїй статті О. Золотарьова зазначає: "За невивчених до кінця причин, після прийняття християнства аж до атеїстичного радянського періоду українська ментальність не давала можливості страшним проявам бездуховності, як то було за часів Петра І у Росії або імператора Михайла у Візантії, при якому сталося хрещення Аскольда. Можливо, ці питання ще найдуть своїх дослідників" [13 с.2].
Що очікує духовність у XXI столітті за умови розквіту бізнесу та глобалізації економіки? Відомий бразильський письменник, Пауло Коельо так охарактеризував духовність у майбутньому світової спільноті: " Трудно давать предсказания... Многое будет зависеть от того, решатся ли люди предпринять серьезный и последовательный духовный поиск. Как сказал Мальро [франц. письменник (1901-1976)], будущий век или будет духовным, или его не будет. Другие говорят, что это будет женский век. Иначе существует опасность того, что взорвется бомба фундаментализма... Многие думают, что это техника лишила нас человечности... Технические и научные открытия... — это часть пути человечества. Ведь они облегчают ему работу, делают ее удобнее. Главное, что ми не превращались в богов и умели пользоваться ими правильно — как инструментами, которые облегчают нам жизнь" [3, с.114 — 115, 118]. Інакше кажучи, людина може любити Бога й ближнього свого, виконуючи християнські заповіді, у будь-який час; зовнішні обставини, за великим рахунком, не можуть зашкодити внутрішньому вибору особи, якщо вона дійсно прагне духовності.
З точки зору протестантизму, віруюча людина розуміє гріховність своєї природи. Її молитва має бути підтвердженою сумлінним виконанням своїх світських обов'язків, бо, мовляв, за ступенем такої сумлінності Бог судить про міцність віри та бажання знайти спасіння. М. Вебер показав, що протестантизм розглядає світську, у т.ч. господарську, діяльність людини з позицій релігійного покликання. У це поняття вкладено такий зміст: виконання людиною свого обов'язку в межах своєї світської діяльності є найвищим завданням релігійно-морального життя. Таким чином, усі сфери життєдіяльності людини отримують релігійне значення і розглядаються як різноманітні форми служіння Богу [8, с.4]. Православна віра трактує діяльність і працю інакше, та вона дає можливість кожній особі сподіватися на спасіння, не зважаючи на протестантське визнання "обраних", але на спасіння не власною вірою, а милістю Божою. А це, мабуть, вимагає ще більше духовних зусиль та добрих справ від православного віруючого.
Духовність і мораль сучасного суспільства
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.