Надання невідкладної допомоги при утопленнях на догоспітальному етапі (Практичні рекомендації)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Полтавська міська клінічна

 станція швидкої медичної допомоги

Надання невідкладної допомоги

при утопленнях

на догоспітальному етапі.

 (Практичні рекомендації)

Полтава - 2006

Основна установа – розробник  Полтавська міська клінічна

     станція швидкої медичної допомоги.

,

Двічі  допоміг - хто вчасно  допоміг

(Bis  dat - qui  cito  dat)

Вступ. Одним із  найбільш  поширених  способів відпочинку  і  оздоровлення,  особливо в літній період, являється  відпочинок на воді. Велика кількість людей   літні  канікули,  відпустки проводять на берегах водойм.  Плавання, катання  на  човнах,  катерах  сприяє  зміцненню  здоров’я,  приносить  задоволення, але   порушення правил  і заходів безпеки  на воді може привести до нещасного випадку. Більшість постраждалих гине під час купання  у не відведених, небезпечних місцях, при аварійних  ситуаціях на  гребних  і моторних човнах, часто в  стані алкогольного сп’яніння. За даними  міжнародної любительської  федерації  з плавання  щорічно в світі тонуть 250 – 300 тис. осіб,  більше половини яких  діти. У деяких країнах  це число  лише незначно поступається  смертності від  дорожньо-транспортних пригод.

Нижче коротко  з сучасних уявлень викладені  механізми  розвитку  утоплень,  способи рятування  невідкладної  допомоги  догоспітальному етапі.

Визначення: утоплення (submersio, immersio) поняття, об'єднуюче  ряд критичних станів ("гідравлічний" вид механічної асфіксії ), який  розвивається при випадковому або умисному  зануренні  постраждалого в рідину (головним чином у воду) і характеризується утрудненням або повним припиненням легеневого газообміну при збереженні цілісності, а іноді і дієздатності зовнішнього дихання постраждалого.

Причини: -  невміння плавати, або відсутність досвіду триматися на воді (тіло людини має достатню плавучість яка дозволяє після певної підготовки утримуватись на воді не тільки в горизонтальному, але  і  у вертикальному положенні);

 - швидке  виснаження, особливо на  фоні алкогольного сп’яніння,    переохолодження;

 - психоемоційні  реакції, часто пов’язані  не з реальною, а з уявною небезпекою та особистою непевністю;

  - ЧМТ, пошкодження  шийного відділу  хребта при пірнанні;

 -  холодової реакції  при контакті  розігрітої шкіри з холодною водою (холодовий шок);

 -  причини не пов’язані з попаданням води в дихальні шляхи  (так звана "смерть у воді") при     гострому серцевому нападі, порушенні мозкового кровообігу, епілептичному нападі;

 - форсовані глибокі вдихи  перед пірнанням, або погруженням у воду.

 Механізм:   основними елементами  утоплення є  гостра гіпоксія (кисневе голодання ) в поєднанні з метаболічним ацидозом, але  механізм утоплення не однаковий у різних випадках  і в залежності  від цього  утоплення поділяються на типи: 

І. Істинний тип утоплення (60-70%) розвивається  внаслідок аспірації (всмоктування)  рідини  в дихальні шляхи при  збереженому диханні. Гіпоксія  розвивається через втрату  великої кількості енергії  в боротьбі за життя в поєднанні з нерегулярним диханням                          (форсованим диханням  на поверхні води  з довільними  затримками дихання під водою), заковтуванням води, яка поступає в ротову порожнину (приводить до переповнення шлунку, обмеження  дихальних рухів). Це приводить до втрати свідомості, продовження  дихальних рухів при зануренні у воду. Рідина   спочатку вступає у трахею і бронхи, а  з подальшими  вдихами – в легені. Аспірація, навіть невеликої кількості рідини (1-3 мл/кг маси тіла) приводить до вираженої гіпоксії. Аспірована  рідина заповнює альвеоли, розтягує їх, сприяє ушкодженню стінок з розривом капілярів та мілких судин, змішуючись із сурфактантом, утворює велику кількість пінистої маси, яка заповнює дихальні шляхи, виділяється із носа, ротової порожнини, забарвлена в рожевий колір, або з прожилками крові. Газообмін припиняється, що приводить до посилення гіпоксії, порушення  життєвих функцій: припинення дихальних рухів,  зупинку  серцевої діяльності.

ІІ. Асфіксичний  ("сухий")  тип  утоплення (20 -25 %)  розвивається  при  припиненні легеневого газообміну   внаслідок  спазму м’язів гортані при попаданні перших порцій рідини у верхні дихальні шляхи. Для нервових закінчень, закладених у слизовій оболонці гортані, трахеї та бронхів вода є надзвичайним подразником, у відповідь на дію якого розвивається спазм м’язів гортані. У легені через спазмовані голосові зв’язки  рідина  потрапляє у незначній кількості, або не потрапляє зовсім. По мірі пригнічення  свідомості  голосова щілина розмикається  і  у легені надходить деяка кількість рідини. Цьому стану, як правило, передує виражене пригнічення ЦНС унаслідок алкогольної або іншої інтоксикації, переляку, удару об воду животом або головою. Нерідко до АУ приводить особливий вид побутової травм-при стрибку у воду головою вперед в неглибокому водоймищі, або удар об підводний предмет, що приводить до втрати свідомості (в результаті ЧМТ, ушкодження  спинного мозку  в  шийному відділі   хребта) з  припиненням дихальних рухів.