При утопленні у хлорованій воді, хімічно – агресивних рідинах разом із ушкодженням через аспірацію рідини в дихальні шляхи розвивається додаткове ушкодження дихальних шляхів і легеневої тканини хімічним реагентом (залежить від агресивності рідкого середовища концентрації розчинів кислот, лугів, спиртів, а також фенольних смол та нафтопродуктів).
При утопленні в нечистотах та фекальних масах в основі гострих порушень диханняєобтурація (перекриття просвіту) дихальних шляхів, а також загальнотоксичний вплив на організм продуктів бродіння та гниття
Клініка:
Для істинного утоплення (ІУ) характерна більш менш тривала боротьба за життя з нерегулярним диханням ( форсованим диханням на поверхні води з довільними затримками дихання під водою), заковтуванням води, яка поступає в ротову порожнину (приводить до переповнювання шлунку), втратою великої кількості енергії в боротьбі за життя. Виділяють три періоди: початковий, агональний і період клінічної смерті.
У початковому періоді ІУ утопаючий зберігає свідомість і довільні рухи, здатність затримувати дихання при повторних зануреннях під воду. Врятовані в цьому періоді збуджені або загальмовані, у них можливі неадекватні реакції на обстановку. В подальшому одні з них апатичні, впадають в депресію, аж до сомноленції, інші, навпаки, тривало збуджені, невмотивовано активні — намагаються встати, піти, відмовляються від медичної допомоги. При утопанні навіть в теплій воді (18—24 °) у багатьох врятованих спостерігається озноб.
Шкірні покриви і видимі слизисті оболонки врятованих при ІУ в цьому періоді синюшні. Дихання часте, шумне, переривається нападами кашлю. Первинна тахікардія і артеріальна гіпертензія незабаром змінюються брадикардією і гіпотензією. Верхній відділ живота у такого врятованого роздутий у зв'язку із заковтуванням значної кількості води. Через деякий час після порятунку може виникнути блювота водою і шлунковим вмістом. Гострі клінічні прояви утоплення швидко проходять: відновлюється здатність орієнтуватися або пересуватися, але слабкість, головний біль і кашель зберігається декілька днів.
У врятованого в агональному періоді ІУ свідомість втрачена, але дихання і серцеві скорочення збережено. Шкірні покриви, слизові оболонки утопаючого ціанотичні або різко синюшні –"синій тип утоплення". З рота і носа витікає пінява рідина рожевого кольору. Серцеві скорочення слабкі, рідкі, аритмічні. Пульсація судин визначається тільки на сонних і стегнових артеріях. Бувають, хоча і не завжди, ознаки підвищення венозного тиску: розширення і набухання підшкірних вен на шиї і передпліччях . Зіничний і рогівковий рефлекси мляві, нерідко визначається тризм: рот утопаючого відкрити не вдається.
У врятованого в періоді клінічної смерті, зовнішній вигляд такий же, але дихання і пульсація на сонних артеріях відсутні, зіниці розширені і на світло не реагують. Можливості успішної реанімації у потонулого в ході ІУ мінімальні: всі енергетичні ресурси організму вичерпані на боротьбу за життя.
При асфіксичному утопленні (АУ) протікає по типу чистої асфіксії
Початкового періоду при АУ немає. В агональному періоді рятувальник може спостерігати так звані "псевдо респіраторні" вдихи, але дихальні шляхи в цей час вільні від вмісту. Врятовані без свідомості, їх шкірні покриви, як і при ІУ, різко синюшні. Тризм і ларінгоспазм спочатку утрудняють проведення експіраторного штучного дихання, але все таки інтенсивним видихом рятувальника в ніс врятованого у більшості випадків ларінгоспазм вдається подолати. Пульсація периферійних артерій ослаблена, на сонних і стегнових артеріях вона може бути виразний.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.