Надання невідкладної допомоги при утопленнях на догоспітальному етапі (Практичні рекомендації), страница 8

Спосіб Сильвестра полягає в тому, що постраждалого укладають на спину, голову його повертають набік, а в області кута лопаток підкладають вал з одягу. Рятувальник стає на коліна позаду голови постраждалого, лицем до нього, захоплює його руки за передпліччя і, поклавши їх на грудну клітку, стискає її—відбувається видих. Потім закидає випрямлені руки назад — відбувається вдих. Таке штучне дихання повинне проводитися з частотою 18—20 вдихів в хвилину.

Спосіб Шефера розрахований на ритмічне стискання грудної клітки при положенні постраждалого на животі. При цьому одна рука повинна бути витягнута уздовж тулуба, а інша, зігнута в ліктьовому суглобі, кладеться під голову. Рятувальник стає на коліна на рівні стегон постраждалого, лицем до голови, потім кладе кисті рук на спину і бічні поверхні грудної клітки так, щоб великі пальці були направлені паралельно хребту. По рахунку «раз» і «два» натискає на нижні відділи грудної клітки, одночасно прагнучи підтягти її вгору (вперед).

 По рахунку «три» руки розпрямляються в ліктях, і вся маса тіла переноситься на витягнуті руки. По рахунку «чотири» рятувальник  різким поштовхом відкидається назад. При натиску на грудну клітку і у момент поштовху відбувається активний вдих. По рахунку «п'ять» під час паузи відбувається пасивний вдих.

Спосіб Лаборда полягає в ритмічному потягуванні язика постраждалого через кожні 3—4 секунди. Язик  захоплюється за кінчик марлею або хусткою. Спосіб заснований на рефлекторному подразнені дихального центру.

Більш ефективною допомога буде при використанні  апаратів для  аспірації  та проведення штучного дихання.

Аспіраційна апаратура - необхідна для очищення  ротової порожнини і глотки від води, слизу, крові, регургітованого вмісту шлунку та блювотних мас  .                                   Портативний ніжний відсмоктувач ВІН-1 призначений для відсмоктування рідини з верхніх дихальних шляхів, в дію приводиться  рукою або  ногою (потребує  певних зусиль при  проведенні   маніпуляцій).                                                                                                                                                                  Конструкція: насос (гумовий гофрований мішок з розтягуючими пружинами) і банка для збору рідини, що відсмоктується, з’єднані між собою  гумовою трубкою,  укріплені на металевій підставці. В кришці  банки розміщено два клапани, вбудований ніпель, на який надягається гумова трубка з наконечником для проведення аспірації.                                                                                                                                             

1 - мішок;

2 - банка;

3 - клапан;

4 - ніпель;

5  – гумова трубка з наконечником;

6 – гумова трубка, що сполучає  насос з банкою;

7 - металева підставка.

Техніка відсмоктування. Через рот або ніс у верхні дихальні шляхи  потерпілого вводять аспіраційну трубку. Ногою  або рукою ритмічно і рівномірно, плавно  стискають  гофрований мішок для створення розрідження в банці (пружини повертають мішок  в попереднє  положення ). Маніпулюючи наконечником проводять аспірацію патологічного вмісту. По мірі накопичення рідини в банці  її періодично виливають. Після закінчення роботи апарат промивають проточною промивають теплою водою, досуха протирають і складають.

Апаратом для штучного дихання РПА-2 проводять  штучне дихання в тих випадках, коли відсутні  інші апарати  або  коли повністю витрачений кисень. РПА-2 не  потребує енергії   стислого кисню  і  в цьому його перевага перед  іншими  апаратами.

Має переваги:- неінвазійна  методика (може оволодіти кожний)

- відсутність прямого контакту рятівника і пацієнта ("бар’єру відрази")

- забезпечується штучна вентиляція легень пацієнта атмосферним повітрям (21% кисню).

- концентрація кисню може бути підвищена до 50 %, якщо приєднати джерело постачання кисню