У агональному періоді істинного і асфіксичного утоплень необхідно забезпечити відновлення прохідності ВДШ, штучне дихання, підтримку кровообігу за рахунок посилення притоку крові до серця (підняття ніг, придавлення черевної аорти кулаком через передню черевну стінку врятованого). При явному поліпшенні показників кровообігу подальше ведення утопаючого забезпечують за стандартом надання допомоги в початковому періоді ІУ.
Для періоду клінічної смерті при будь-якому варіанті утоплень важливий ранній початок СЛР. Перші два етапи схеми АВС у вигляді періодичних видихів в "рот в ніс" починають відразу після того, як обличчя постраждалого буде підняте рятувальником над водою, під час буксирування його до берега або до рятувального катеру. В рятувальному катері (човні) або на березі негайно продовжують штучне експіраторне дихання « рот в ніс», починають закритий масаж серця.
Якщо постраждалий дихає (більш ніж окремі рухи):
- зберігайте прохідність дихальних шляхів: спостерігайте за рухами грудної клітини.
- слухайте дихальні звуків із рота постраждалого ( при можливості - аускультація).
- намагайтесь відчувати дихання щокою; час на ці дії - 10 секунд.
- дихання відсутнє, якщо протягом перших 10-15 сек. візуально не вдається визначити видимих і координованих дихальних рухів, шуму повітря, що видихається (судомні, агональні вдихи також не забезпечують ефективну вентиляцію легенів і не можуть бути розцінені як самостійне
Потрійний прийом Сафара (див. виділене нижче жирним)
Запрокидування голови( дозволяє попередити западіння кореня язика і його стикання із задньою стінкою глотки.)
– покладіть руку на лоб постраждалого та обережно нахиліть голову назад, тримаючи свій великий та вказівний палець вільними, щоб закрити носа, якщо буде потрібне штучне дихання;
– під плечі бажано помістити валик;
Намагайтеся уникнути розгинання голови, якщо:
- підозрюєте травму шиї;
- у осіб із синдромом Дауна;
- осіб з вираженою патологією шийного відділу хребта.
При підозрі на ураження хребта (якщо потерпілий зазнав удару в ділянці голови або шиї, після стрибку згори у мілку воду ) особливу увагу під час реанімації необхідно приділяти запобіганню згинання та скручування хребта і підтриманню такого положення тіла, коли потерпілий лежить на твердому підгрунті, а його голова, шийний, грудний та поперековий відділи хребта максимально випрямлені. У таких пацієнтів відведення голови назад може посилити ушкодження шийного відділу хребта. За цих умов для збільшення просвіту верхніх дихальних шляхів рекомендують вивести нижню щелепу: доцільно скористатися наступним прийомом: підвести підборіддя та обережно відводити голову назад, доки не відкриються дихальні шляхи.
Висунення вперед нижньої щелепи, підведення підборіддя та відкриття рота
За допомогою цього прийому розслаблений язик підіймається та відокремлюється від задньої стінки глотки, а надгортанник від гортані, завдяки розтягуванню переднього шару тканин шиї. Практика підтверджує, що позиція голови та шиї на зразок "вдихання ранкового повітря" забезпечує оптимальне положення голови і шиї. Невеличка подушка, покладена під потилицю, сприяє згинанню шиї і розгинанню голови в атланто-потиличному суглобі.
Нижню щелепу виводять, зсуваючи її ( разом з язиком)
вперед
вказівним пальцем розташованим в ділянці кута нижньої щелепи.
Великий палець розташовують на передній поверхні нижньої щелепи і
злегка натискують ним на край підборіддя , для відкриття рота.
Цей прийом використовують в комбінації з відведенням голови
назад для максимального віддалення язика від задньої стінки
глотки. 
При повній релаксації жувальних м’язів великий палець лівої руки вводять в рот пацієнта і кінчиком пальця натискують на корінь язика Іншими пальцями захоплюють нижню щелепу і підборіддя і підіймають її з язиком вверх
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.