Звільнення від захвату за шию ззаду. Рятівник рукою бере утопаючого за кисть лівої або правої руки. Долонею лівої руки підпирає його лікоть тієї ж руки і, різко при піднімаючи лікоть вверх, а кисть повертаючи вниз, вислизає з-під рук. Потім, не відпускаючи захопленої руки, продовжує розвертати утопаючого спиною до себе і переходить до одного із прийомів буксировки.
Звільнення від захвату за
тулуб через руки.
Призахопленні тонучим рятівника за тулуб через руки спереду, рятівник, стиснувши кисті рук в кулаки, наносить різкий удар великими пальцями в ділянку ребер утопаючого, після чого буксирує його одним із способів.
Звільнення від захвату за тулуб під руки. Рятівник звільнюється тим самим способом як при захваті через шию спереду
Звільнення від захвату за ноги. Рятувальник однією рукою захопивши голову тонучого в ділянці виска, а іншою з протилежного боку за підборіддя, енергійно повертає голову тонучого вбік, поки той не відпустить рятівника.
Якщо якийсь із використаних способів вивільнення із захватів не дасть позитивного результату, то негайно слід повторити прийом.
При зануренні тонучого на грунт рятівник пірнає за ним. Якщо постраждалий лежить на грунті лицем вверх, то рятівник, пірнаючи, підпливає до постраждалого від голови, підіймаючи її і тулуб постраждалого, а потім взявши під пахви, енергійно відштовхується від дна і випливає на поверхню води, буксируючи постраждалого.
Якщо ж постраждалий лежить на грунті лицем вниз, то рятівник, пірнаючи, підпливає до постраждалого зі сторони ніг, підхоплюючи його під пахви, підіймає, енергійно відштовхується від дна і випливає на поверхню води, буксируючи постраждалого.
Досягнувши берега, рятівник виносить постраждалого на сухе місце. Іноді рятувальник використовує пов'язані з ходьбою поштовхи своїм плечем об грудну клітку утопавшого при винесенні його на берег по мілкому місцю водойми (так званий нормандський метод оживлення), для чого піднімає тіло постраждалого на це плече вниз лицем.
При наданні допомоги утопавшим не слід витрачати час на малоефективні спроби видалення аспірованої води з нижніх дихальних шляхів.
Якщо спроба все таки проводиться - необхідно покласти постраждалого нижньою частиною грудної клітки собі на стегно при зігнутому коліні так, щоб готова і тулуб звисали вниз. Однією рукою необхідно підтримувати врятованого за плечі, а іншою натиснути па спину (час затрачений на маніпуляцію не більше 10-15 сек.)
Ревізія ротової порожнини, з видаленням твердих тіл проводиться частіше всього пальцевим методом, (блювотні маси, кров, рідина може бути видалена аспіратором), рекомендується також видалення штучних щелеп, зубних протезів.
Необхідна максимальна обережність тому що грубі маніпуляції можуть різко погіршити стан постраждалого.
Терапевтична тактика :
У початковому періоді перша допомога направлена на заспокоєння утопаючого (обережно діазепіни), поліпшення оксигенації крові в легенях (інгаляція кисню), попередження аспірації при можливій блювоті (метаклопрамід - церукал), на стабілізацію кровообігу (протишокове лікування, аналептики дихання і кровообігу (етімізол, сульфокамфокаїн) і зігрівання. Утоплення часто поєднується з переохолодженням, яке надалі може виявитися основною причиною загрожуючого стану з необхідністю своєчасного і тривалого лікування. Обмеження втрат тепла (зняття мокрої одежі, укутування врятованого) може виявитися корисним вже в ході транспортування врятованого в стаціонар. Атропін не повинен використовуватися для надання допомоги при брадикардії, так само як і озноб не повинен купіруватися наркотичними і седативними препаратами.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.