Теоретичні та методичні аспекти поняття «фізична рекреація», страница 9

-  довготривалу: територіальна необмеженість і ночівля поза місцем постійного проживання.

За характером організації рекреаційну діяльність поділяють на:

-  організовану;

-  самодіяльну.

За правовим статусом рекреаційна діяльність є:

-  внутрішньою (відпочинок у своїй країні);

-  міжнародною ( відпочинок за межами країни).

За інтенсивністю навантаження рекреаційну діяльність поділяють на:

-  активну;

-  пасивну.

За кількістю учасників розрізняють:

-  індивідуальну (може бути сімейна);

-  групову.

Форми рекреації:

-  дорожня – пересування рекреантів у лісі дорогами з твердим покриттям;

-  бездоріжна – вільне переміщення лісом (використовується на прогулянках, у походах, екскурсіях);

-  таборова – встановлення наметів, розпалювання вогнища тощо;

-  матеріальна – передбачає збирання грибів, ягід, плодів, полювання, рибальство;

-  транспортна – пересування за допомогою транспорту (вважається найшкідливішою в рекреаційних зонах).

За типологією рекреацію поділяють на:

-  лікувально-курортну;

-  оздоровчу або фізичну;

-  пізнавальну.

Лікувально-курортна рекреація містить у собі кліматолікування, бальнеолікування, грязелікування. Зазначені групи можуть поєднуватися. Умови лікувально-курортної рекреації повинні відповідати медико-біологічним нормам.

Оздоровча (фізична) рекреація різноманітніша – це купально-пляжний відпочинок, сонячні ванни, прогулянки, рекреаційно-фізкультурні заняття, рекреаційний туризм (мисливський, рибальський, гірськолижний, альпінізм тощо).

Пізнавальна рекреація має відповідні заняття: екскурсії, огляд культурно-історичних пам’яток, ознайомлення з новими країнами тощо.

За кордоном термін "рекреація" розуміють як діяльність, спрямовану на розвиток власної особи чи відпочинок, розваги, не пов'язані зі службовими обов'язками. Сюди залучають фізичну культуру та спорт, художню самодіяльність, технічну творчість, колекціонування й інші аматорські заняття (хобі).

Рекреаційна діяльність, яка реалізовується за типологією рекреаційних занять, містить 2 групи.

1.  Група відновлення:

-  рекреаційно-лікувальні заняття (система занять, що обмежені методами санаторно-курортного лікування, ‑ кліматолікування, бальнеолікування та грязелікування);

-  рекреаційно-оздоровчі заняття (прогулянки, купання, сонячні та повітряні ванни, ігри, пасивний відпочинок, збирання грибів).

2.  Група розвитку:

-  рекреаційно-спортивні заняття (спортивні ігри, лижний спорт, піші прогулянки, походи);

-  рекреаційно-пізнавальні заняття (екскурсійні заняття, огляд пам’ятників архітектури, музеїв, церков, монастирів тощо).

РОЗДІЛ ІІ

ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ РЕКРЕАЦІЇ

2.1.Фізичні вправи – основний засіб фізичної рекреації

Фізичні вправи є довільними рухами, що застосовуються для фізичного удосконалення людини, зміцнення здоров’я, організації активного дозвілля тощо. Довільні рухи характеризуються трьома основними ознаками: по-перше, вони завжди є функцією свідомості; по-друге, здобуваються людиною в процесі життєдіяльності (включно з процесом навчання); по-третє, засвоєння рухів підвищує ступінь підпорядкованості їх волі людини. Внаслідок того, що довільні рухи завжди виконуються свідомо, вони впливають на людину, в цілому, як на особистість. Отже, не будь-яка рухова дія може вважатися фізичною вправою.

Фізична вправа ‑ свідома довільна рухова дія, що організована для вирішення педагогічних завдань фізичного виховання, фізичної рекреації та спортивного тренування.