Теоретичні та методичні аспекти поняття «фізична рекреація», страница 6

Унаслідок об’єднання рекреаційних організацій у США. 1885 року створено Американську асоціацію відновлення здоров’я та фізичного виховання. 1887 року відкрилися перші рекреаційні клуби в Нью-Йорку. Один із таких клубів на території іллінойського сталеливарного заводу виник з огляду на прагнення інженерів, техніків, робітників до активного відпочинку, розваг, зняття напруження. Відтак, аналогічні центри було створено на інших підприємствах. Вже тоді помітили, що люди, котрі надавали перевагу активному відпочинку, мали міцне здоров’я. Отже, продуктивність їх праці була вищою.

Тому слід дбати про рекреаційну діяльність своїх працівників, тим самим зберігаючи у продуктивному стані кваліфіковану робочу силу, аніж увесь час позбавлятися хворих працівників. Таким чином, гімнастичні вправи, ігри, прогулянки стали невід'ємною частиною дозвілля робітників.

Великі концерни почали активно фінансувати розвиток рекреації.

Організацією рекреаційної діяльності на місцях займалися: у Німеччині ‑ Центральна комісія сприяння іграм молоді та дорослих; у Данії ‑ Національна комісія сприяння іграм школярів; у Швейцарії ‑ Швейцарське товариство ігор та екскурсій, у Польщі ‑ Комісія молодіжних ігор та розваг.

Вони проводили відкриті диспути, орендували порожні земельні ділянки, знайомили наглядачів парків та їх відвідувачів із найпростішими іграми та розвагами. Наприкінці XIX ‑ на початку XX ст. преса згаданих країн розглядала рекреаційний рух нарівні з гімнастикою й іншими видами спорту як самостійну форму діяльності. У період між двома світовими війнами рекреаційна діяльність за кордоном отримала додаткові стимули. Саме тоді проводив свої дослідження та практикував інтенсифікацію праці американський інженер Фредерік Вінслов Тейлор (1856 – 1915 рр.). Він прагнув до автоматичного виконання робочих рухів працівниками та скорочення часу проведення виробничих операцій і дійшов до висновку про необхідність рухливих перерв. Його називають одним із засновників виробничої фізичної культури.

Усі ці чинники сприяли активізації рекреаційного руху на виробництві та збільшенню рекреаційних організацій. Однак цей період, на відміну від попереднього, характеризується підвищеною увагою до таких форм, що давали змогу впливати на вільний час не лише вузького кола службовців, а також їх рідних і близьких.

Серед позашкільних рекреаційних організацій активізувалася роль молодіжних, пов'язаних із військовою підготовкою. Бойскаутський рух, що існував раніше, отримав нові риси. Він передбачав не тільки фізичне загартування, але й світоглядний вплив. Потім окремі організації відіграли негативну роль, опинившись у руках тих сил, що втягнули людство у Другу світову війну.

У повоєнні роки значно зросла кількість рекреаційних організацій у Скандинавських країнах. Наприклад, у Швеції в 50-х роках запрацювали більше 5 тис. осередків із фізичного виховання та рекреації, завдяки чому третину населення охоплено цією діяльністю.

Починаючи з 60-х років, рекреаційний напрямок фізичної культури різних країн зарубіжжя почав розвиватися в рамках міжнародного руху "Спорт для всіх".

Теорії походження рекреації. Історики, педагоги, суспільствознавці різних країн завжди цікавляться історією та причинами виникнення різноманітних явищ людського життя. Це стосується і рекреації. Саме тому в літературі описано різні теорії її виникнення, сформовані у різні хронологічні періоди.

Розглянемо найвідоміші з тих, що трактують різні причини виникнення рекреації.

Теорія надлишкової енергії. Це одна із давніх теорій, що акцентує увагу на притаманності людині “тваринних” рис. Тобто люди, так само як тварини, "заряджені” м'язовою енергією, яка повинна мати вихід. Людина вдається до рухових дій. Надлишкова енергія має єдиний вихід: активний відпочинок. Саме такої думки дотримувалися Д. Колоцці (1909), Г. Плеханов (1926), Г. Спенсер (1898) та ін.