Теоретичні та методичні аспекти поняття «фізична рекреація», страница 7

Теорія виходу емоцій. Ця теорія споріднена з попередньою. Вона розглядає гру на дозвіллі як порятунок від шкідливого стримування емоцій, зокрема негативних (гніву). Основна теза цієї теорії: людина під впливом емоцій і стресів охочіше залучатиметься до рекреації, ніж утримуватиметься від неї.

Теорія Стенлі Холса. Зазначена теорія найважливішою причиною рекреаційної діяльності людей вважає біологічну необхідність відпочинку. Її автор називає гру ”звичками і почуттями минулих поколінь". Він стверджує, що під час гри дитина імітує діяльність дорослих, називає ігрову діяльність украй необхідною для організму дитини, який інтенсивно розвивається.

Теорія Карла Гроса. Ігрова діяльність за цією теорією має інше соціальне спрямування порівняно з попередніми теоріями. Ігрова діяльність дітей розглядається як основа рекреації та як первинна підготовка до дорослого життя. Її процес започатковує розвиток ходьби, бігу, стрибків, що допомагають у майбутньому вирішувати завдання дорослого життя. Це також спеціальні ігри – ініціації (посвята у доросле життя). Цей обряд зі своєрідними фізичними випробуваннями вимагав відповідної підготовки.

Теорія релаксації (Едвард Норбек). Вона ще називається теорією відпочинку та розваг. Її автор стверджує, що рекреація об'єднує біологічні та соціальні феномени, й може бути визначена як добровільне, приємне заняття, що на певний час відокремлюється від іншої діяльності людини і має здатність запам'ятовуватися. Вона повинна задовольняти потреби дорослого життя.

Теорія самовираження (Є. Покровськи). Теорія враховує природу людини, її анатомію, психологічні особливості, почуття, здібності та прагнення до самовираження. Схильність людини до рекреаційної діяльності мотивується отриманням емоційного задоволення у зв'язку з можливостями самовираження під час нових випробувань, пригод, творчості. Людина отримує схвалення та прихильність інших людей.

Окремі наведені теорії доцільно розглядати разом. Вони доповнюють одна одну і роблять цілісним уявлення про чинники, що сприяли виникненню та розвитку рекреації, про причини виникнення та вивчення цього аспекту життя людини.

Огляд історії виникнення та розвитку рекреації дає можливість зрозуміти мотиви і причини, які спонукали людей займатися рекреаційною діяльністю.

1.3  Мета, чинники розвитку, завдання

   і характеристика рекреації в сучасному суспільстві

Усі різновиди людської діяльності характеризуються необхідністю визначення кінцевої мети і способів її досягнення. Кінцева мета фізичної рекреації:

-   удосконалення психічних і фізичних якостей;

-   задоволення біологічної потреби людини у фізичній (руховій) активності;

-    відновлення потенціалу організму;

-    зміцнення, збереження та відтворення здоров’я;

-    задоволення від психофізичної активності на дозвілля;

Чинники розвитку рекреації:

-    бажання зменшити вплив на людину негативних наслідків науково-технічного прогресу;

-   скорочення фізичних навантажень, що веде до гіподинамії;

-   збільшення нервово-психічної втоми, обумовленої життям у великих містах і пов'язаної не тільки з виробничою, але й побутовою сферами. Вона не знижується так швидко, як фізична, а навпаки ‑ спостерігається її кумуляція.

Завдання рекреації:

1)  зміцнення здоров’я (зокрема, фізичного – відновлення, психічного – зняття стресу, соціального – боротьба зі шкідливими звичками);

2)  самовираження особистості;

3)  розвиток творчого підходу до організації дозвілля;

4)  збагачення людини та суспільства в цілому.

Основними ознаками рекреації є:

·  рухова діяльність на дозвіллі, яка виконується у вільний чи спеціально виділений час;

·  фізичні вправи як головний засіб;

·  добровільність участі;

·  задоволення від участі (має переважно розважальний (гедоністичний) характер);

·  позитивний вплив на організм людини;