Теоретичні та методичні аспекти поняття «фізична рекреація», страница 15

При навчанні техніки фізичних вправ застосовують два основні методи: а) метод цілісної вправи, суть якого полягає у засвоєнні вправи без поділу її на частини; б) метод роздільної вправи, суть якого полягає у вивченні окремих її частин і логічному поєднанні в єдине ціле (Ю.Ф. Курамшин, В.В. Петровський, 2008). При цьому вправу поділяють на частини не довільно, а відповідно до біомеханічних особливостей її виконання. Наприклад, техніку плавання вивчають з допомогою методу роздільної вправи. Окремо опановують раціональні рухи руками, потім ногами, а потім об’єднують їх у цілісну рухову дію. Кожен із цих методів має переваги та вади. Позитивною рисою першого є те, що відразу формується цілісний ритм виконання рухової дії. Водночас це є і суттєвою вадою, позаяк учень повинен зосереджувати увагу на значній кількості чинників, від яких залежить якість виконання відповідної рухової дії. Натомість вивчення вправи частинами (метод роздільної вправи) дозволяє концентрувати увагу на відносно невеликій кількості чинників (просторових, часових, динамічних) раціонального виконання відповідної частини фізичної вправи, що створює позитивні передумови для якісного її засвоєння. Проте, це є і вадою такого методу, бо окремо засвоєні частини вправи необхідно потім об’єднати і сформувати цілісний ритм виконання рухової дії. Тому вибір методу залежить від двох основних чинників: координаційної складності вправи, що вивчається, та рухового досвіду учня. Чим простіша вправа за нервово-м'язовою координацією рухів і чим більший руховий досвід учня, тим більше підстав для застосування методу цілісної вправи, і, навпаки, чим складніша за координацією рухів вправа і чим менший руховий досвід учня, тим ефективнішим буде застосування методу роздільної вправи. Отже, обидва методи можуть однаково ефективно застосовуватися для вирішення одного й того ж педагогічного завдання залежно від рівня рухового досвіду учнів. У тих випадках, коли поділ вправи, що вивчається, призводить до порушення (спотворення) її біомеханічних характеристик, доцільно навіть складну за координацією вправу вивчати цілісним методом.

Метод роздільної вправи застосовують тільки на етапі початкового вивчення техніки відповідної рухової дії, а метод цілісної вправи – на етапі початкового опанування технікою рухової дії й у процесі вдосконалення техніки її виконання.

Для поглибленого вивчення техніки фізичної вправи, запобігання й усунення недоліків у техніці її виконання широко застосовуються допоміжні методи (А.А. Тер-Ованесян, И.А. Тер-Ованесян, 1986): метод вибірково-розчленованої вправи; вправляння з безпосередньою допомогою (викладача, партнера); вправляння в “обидва боки”; вправляння в імітації рухів (ідеомоторний метод); вправляння в імітації рухів.

Метод вибірково-роздільної вправи полягає у тому, що з цілісної вправи виокремлюють ту частину, яку учень неякісно виконує, і вивчають саме її. Це дозволяє сконцентрувати його увагу на певних параметрах руху, що вимагають корекції, збільшити кількість повторень цієї частини вправи і, як наслідок, досягти її закріплення у руховій пам’яті учня. Після досягнення якісного рівня виконання цієї частини вправи слід знову переходити до цілісного її виконання.

Метод вправи з безпосередньою допомогою полягає в тому, що викладач не словом, а безпосередньо фізично допомагає учневі якісно виконати вправу, що вивчається. Під час виконання вправи викладач власноруч чи із застосуванням спеціальних технічних пристроїв (наприклад, лонжа в акробатичних вправах) допомагає учневі виконати її якомога точніше за просторовими, часовими та силовими характеристиками. Після кількох таких повторень (6 – 12 разів) у руховій пам’яті учня закріплюються координаційні ланки, з яких будується цілісний рух. Цей метод також важливий для подолання (усунення) невпевненості учня у своїх силах чи навіть подолання страху перед виконанням складної за координацією роботи нервово-м'язового апарату вправи. Застосування цього методу дозволяє: а) створити чіткіше уявлення про біомеханічні параметри рухової дії, що вивчається; б) сформувати у руховій пам’яті людини необхідні координаційні ланки виконання відповідної фізичної вправи; в) відчути впевненість у своїх силах і позбутися страху при виконанні складних, а часто і ризикованих, фізичних вправ. Проте зловживання цим методом недоцільне. Його слід застосовувати лише тоді, коли учень самостійно не в змозі виконати вправу, і відразу ж припиняти, щойно виникне мінімальна можливість її виконання без сторонньої допомоги. Слід зауважити, що тривале застосування цього методу може негативно вплинути на якість навчання, оскільки знижує впевненість людини у власних силах і шкодить розвиткові здатності до самостійних рухових дій.