Лексичні труднощі перекладу художнього тексту з англійської мови на українську (на матеріалі роману Дена Брауна «Втрачений Символ»), страница 2

Наукова новизна дослідження полягає втому, що загальноприйнятою в лінгвістичній науці є класифікація порівняльних конструкції обох мов за способом граматичного поєднання елементів у відповідні сполучникові та безсполучникові конструкції.

Практичне значення дослідження

Формально-семантичним критерієм такого поділу є саме спосіб синтаксичного зв’язку в межах кожної конкретної конструкції – безсполучниковий чи сполучниковий.

Сполучниковим, розгорненим порівнянням уважаємо конструкцію з лексично вираженими сполучним елементом, суб’єктом (comparatum) і об’єктом (comparandum); основа порівняння (tertium comparationis) може бути, як відомо, експліцитною чи імпліцитною. Такі конструкції в обох мовах належать до найпоширеніших.

Безсполучникове, згорнене порівнянням – це конструкція з лексично вираженими суб’єктом, об’єктом та основою порівняння (експліцитною чи імпліцитною).

Відсутність сполучного елемента як синтаксичного показника уподібнення компенсується специфічною граматичною формою об’єкта порівняння, що вказує на порівняльні зв’язки в межах конструкції.

У кожній із зіставлюваних мов така порівняльна конструкція має специфічні способи вираження, мотивовані належністю мов до різних мовних типів (синтаксичний – аналітичний).

Крім того, актуалізуються відповідні семантичні особливості лексем, залучених до порівняння.

На відміну від сполучникового типу порівняльних конструкцій, безсполучникові конструкції зустрічаються в обох мовах рідше.

Лексико-граматичний спосіб вираження порівняльних зв’язків охоплює підгрупи, в яких об’єкт порівняння виражений:

1) орудним відмінком іменника,

2) родовим відмінком іменника чи родовим відмінком іменника із зміненим керуванням (метафора-порівняння),

3) прикладкою,

4) прислівниковою структурою,

5) прикметниковою / прислівниковою структурою у формі вищого ступеня порівняння,

6) прикметниковою / прислівниковою / дієприслівниковою / дієслівною конструкцією у функції сполучного елемента конструкції  із спільним семантичним компонентом (інваріантом) виявляти подібність.

Зазначені способи вираження порівнянь не зафіксовані в мовознавчих і літературознавчих працях та лексикографічних джерелах як єдина уніфікована система, але її елементи описані в дослідженнях О. Волоха, І. Гальперіна, В. Домбровського, А. Коваль, Б. Кулика, І. Кучеренка, О. Мороховського, Б. Томашевського, Т. Туліної, М. Черемисіної, М. Шапіро.

Спосіб вираження порівняльних зв’язків орудним порівняльним розглянуто в працях:В. Домбровського, І. Кучеренка, Є. Павленка, Б. Томашевського, Т. Туліної, М. Черемисіної, К. Черкасової М. Шапіро та ін.

Така структура формується поєднанням лексико-граматичного значення трьох членів порівняльної конструкції: суб’єкта (С), експліцитно вираженого іменником / займенником у називному відмінку, дієслівної основи (Д) та об’єкта (О) порівняння в орудному відмінку: СнДOор (з можливою інверсією компонентів), напр., “…дзвінножем пройшов у серце” [4, т. 2, с. 252]; “Дев’ять таких бочок, повних вина, повипинали боки і розляглись пишною підковою попід стінами” [4, т. 1, с. 263].

Флексія об’єкта порівняння імпліцитно виражає значення порівняння, яке можна безпомилково визначити із значень решти компонентів: дзвін пройшов у серце, як ніж; бочки розляглися, як пишна підкова. Ця конструкція має певне лексичне обмеження: синтаксичної форми орудного відмінка набувають іменники, що позначають предмети конкретної семантики. “Такий орудний прийнято вважати придієслівним, на відміну від приіменникового, однак, на рівні семантичного узгодження виявляється подвійний зв’язок як із дієсловом, так і з іменником, що називає вихідний предмет” [12, c. 58].

Субстантивне словосполучення з О. Молчко [с.163] орудним порівняльним приіменником вимовляє семантичну залежність лише від іменника – суб’єкта порівняння: брови дугою, борода віником. Отже, синтаксичною функцією об’єкта порівняння (дугою, віником) є функція означення до іменника суб’єкта порівняння, а синтаксичною функцією придієслівного суб’єкта порівняння є функція обставини (означення) способу дії до дієслова.