Лексичні труднощі перекладу художнього тексту з англійської мови на українську (на матеріалі роману Дена Брауна «Втрачений Символ»), страница 3

Цю конструкцію, як і попередню, легко трансформувати в розгорнену порівняльну: брови, як дуга; борода, як віник. Цю залежність зобразимо у вигляді формули: СнОор.

І. Кучеренко зауважує: “… щодо значення орудного порівняльного в мовознавстві відомі різні, часом суперечливі думки” [5, c. 46–47]. Актуалізуючи міркування О. Потебні, названий учений наголошує, що О. Потебня називає “орудний порівняльний” епітетом до дієслова [9, c. 215–216], тобто він номінує його виразником дієслівної ознаки.

В іншій праці О. Потебня називає орудний порівняльний обставиною [10, c. 469], оскільки форма орудного відмінка в таких випадках утрачає своє іменникове значення i переходить до розряду слів прислівникового значення.

І. Білодід називає його атрибутом предиката [11, c. 49–50].

На думку цього автора, означальне значення орудного порівняльного заслуговує на схвалення й підтверджується тим, що він власне й виражає.

І. Кучеренко також наголошує, «що»… член речення, який є виразником способу дії, взагалі має не обставинне, а своєрідне означальне значення (виражає ознаку ознаки); це ж стосується i значення порівняння, вираженого формою орудного відмінка, що виражає спосіб дії. Придієслівний орудний порівняльний означує не іменник, хоч логічно з ним пов’язаний, а дієслово, тобто не виразника предмета, а виразника ознаки предмета” [5, c. 47].  

Дослідник наголошує: “… оскільки орудний порівняльний виражає спосіб дії (ознаку ознаки), маючи відношення до іменника – виразника предмета (носія ознаки) не безпосереднє, а опосереднене дієсловом (виразником ознаки предмета), його слід розглядати як опосереднене означення способу дії”

[5, c. 47].

Зважаючи на аналітичний характер англійської мови, така структура в ній не може існувати; в порівнянні з українською мовою її можна вважати структурно-граматичною реалією. У перекладі вона передається або розгорненою сполучниковою конструкцією, або описово, порівн.: “…( the bell) it shook the air and pierced the heart like a dagger” [21, c. 31];

“There were nine such wine-fi lled barrels with bulging sides, forming an impressive line along the cellar walls” [21, c. 129].

Спосіб вираження порівняльних зв’язків родовим відмінком іменника трапляється рідко. Уважаємо його маргінальним випадком, оскільки функція означення, репрезентованого родовим відмінком іменника, хоч і в постпозиції, більш характерна для епітетної конструкції. У таких конструкціях суб’єкт порівняння виконує функцію підмета або додатка, прямого чи непрямого, а об’єкт порівняння – функцію означення до нього, порівн.:  “На блідому обличчі застиг вираз наляканого птаха” [4, т. 2, с. 238]; “…зробила гримасу ласої кітки…” [4, т. 3, с. 159]; “Де тільки з’являлось його обличчя старої баби...” [4, т. 3, с. 128]; “… розкішна голова Алі, з обличчям Ганімеда, билась об гостре каміння і спливала кров’ю” [4, т. 2, с. 163].

Лексичне обмеження стосовно конкретного семантичного наповнення об’єкта порівняння, як бачимо, актуальне й у цьому разі. Таку конструкцію легко трансформувати в розгорнену сполучникову синтаксичну структуру:  “На блідому обличчі застиг вираз, як у наляканого птаха”. Схематичне зображення має такий вигляд: Спрямий / непр. відм. з / без прийм. Ород., де суб’єкт та об’єкт порівняння виражені експліцитно, ад’єктивна основа – імпліцитно.

Такий спосіб репрезентації порівняльних зв’язків під час перекладу не викликає

труднощів. Його відтворюють за допомогою присвійного (родового) відмінка іменника (‘s, конструкцією з of) або описово, трансформуючи українську конструкцію з об’єктом порівняння в постпозиції в конструкцію з об’єктом у препозиції. В обох конструкціях функцію означення до іменника – суб’єкта порівняння – збережено, порівн.: “… her face set in the expression of a frightened bird”

[21, c. 287],

“Assumed the expression of an eager kitten …” [20, c. 34],

“Ali’s beautiful head with its Ganimede face beat against the sharp stones

ans was steeped in blood”

[21, c. 264].