Кредит – це економічні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням одним одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, строковості та платності.
Об’єкти кредиту – грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.
Суб’єкти кредиту:
кредитори – учасники кредитних відносин, які мають у своєму розпорядженні або власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам.
позичальники - учасники кредитних відносин, які мають потребу у додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів.
Виділяються дві форми кредиту:
товарна;
грошова.
У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу, при оренді майна, лізингу, погашенні міждержавних боргів поставками та ін.
У грошовій формі як правило надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитни установи та ін. Грошова форма кредиту має найширшу сферу використання, що пов’язано з переважно грошовою формою розрахунків у сучасній економіці та основним призначенням кредиту - перерозподілу вартостей.
Як було розглянуто раніше, банки надають кредити економічним суб’єктам в грошовій формі з нарахуванням процентів за простою та складною схемами (5) та (6).
Різними видами фінансових контрактів можуть передбачатися обидві схеми нарахування процентів. Для проведення порівнювального аналізу ефективності таких контрактів, необхідно визначити деякій показник, який був би універсальним для будь-якої схеми нарахування. Таким показником може бути ефективна річна процентна ставка r(e).
Якщо складні проценти нараховуються декілька разів на
рік (7): 
, то в межах
одного року ця формула набуває такого вигляду:
В цьому випадку, з визначення ефективної річної ставки свідчить, що:
,
(28)
З формули (29) слідує, що ефективна ставка залежить від кількості внутришньорічних нарахувань: з ростом m ефективна ставка збільшується.
Приклади рішення базових задач.
Приклад 1. Підприємець може отримати позику:
а) на умовах щоквартального нарахування процентів за ставкою 22 % річних;
б) на умовах піврічного нарахування процентів за ставкою 24 % річних.
Який варіант є найбільш привабливим для підприємця?
Рішення.
Витрати підприємця по обслуговуванню позики можуть бути визначені за допомогою ефективної річної процентної ставки – чим вона більше, тим більше рівень витрат.
1) У першому варіанту ефективна річна процентна ставка складе:
2) У другому варіанту ефективна річна процентна ставка складе:
Висновок: другий варіант є більш привабливим для підприємця.
Задачі.
Задача 1. Підприємець може отримати позику:
а) на умовах щомісячного нарахування процентів за ставкою 18 % річних;
б) на умовах щоквартального нарахування процентів за ставкою 20 % річних;
в) на умовах нарахування процентів один раз на рік за ставкою 22 % річних.
Який варіант є найбільш привабливим для підприємця?
Задача 2. Які умови надання кредиту більш вигідні для банка:
а) 28 % річних, нарахування щоквартальне;
б) 30 % річних, нарахування піврічне?
Задача 3.Банк приймає вклади з нарахуванням процентів:
а) один раз в три місяці по ставці 20 % річних;
б) один раз в півроку по ставці 23 % річних;
в) один раз на рік по ставці 25 % річних.
За допомогою ефективної річної процентної ставки визначити найбільш вигідний варіант вкладення коштів.
Фінансове посередництво –це діяльність економічних посередників з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщенні його на ринку від свого імені.
Фінансові посередники можуть бути поділені на дві групи:
банки;
небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії, інвестиційні фонди, кредитні спілки та ін.)
Банк – це установа, яка діє як фінансовий посередник грошового ринку та виконує комплекс базових операцій – депозитних, кредитних та розрахункових, що відносяться законом до банківської діяльності.
Небанківські фінансово-кредитни установи – це також фінансові посередники грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень та розміщення їх у дохідні активи (цінні папери та кредити).
Економічна відмінність вказаних груп фінансових посередників полягає у тому, що суб’єкти другої групи є чистими посередниками, які не можуть розміщувати в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки ж є не тільки посередниками, а й творцями кредиту, оскільки виконують емісійну функцію. Тому вони є не тільки простими посередниками, а й підприємствами кредитної сфери.
Приклади рішення базових задач.
Приклад 1. Векселедержатель пред'явив для обліку в банк вексель на суму 5 тис. грн. з терміном погашення 28.09.2003 р. Вексель пред'явлений 13.09.2003 р. Банк погодився врахувати вексель з дисконтом у 75 % річних.
Визначити суму, що векселедержатель може одержати від банку.
Рішення.
1) Сума, яку векселедержатель може отримати від банку складає:
2) Комісійні банку:
Приклад 2. Власник векселя на 1000 грн. з терміном його погашення 6 місяців, через два місяця з моменту отримання продає його банку для термінового отримання готівки. Банк враховує (викуповує) вексель за 920 грн.
Визначити дисконт.
Рішення.
1) Сума грошей, яку банк забирає за врахування векселя складе:
1000 грн. – 920 грн. = 80 грн., або 8 % вартості векселя.
2) Облікова ставка банку за 4 місяці, тобто дисконт, складе:
80 грн. : 1000 грн. = 0,08, або 8 %.
Приклад 3. Підприємство продало товар на умовах споживчого кредиту з оформленням простого векселя: номінальна вартість – 1,5 млн. грн., строк векселя – 60 днів, ставка проценту за наданий кредит – 90 % річних. Через 45 днів з моменту оформлення векселю підприємство вирішило врахувати вексель у банку, запропонована банком дисконтна ставка складає 85 %.
Розрахувати суми, отримані підприємством і банком.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.