3.1.6. Основними завданнями розвідки, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права, є добування достовірних розвідувальних даних про:
• об'єкти (цілі) противника, які знаходяться поблизу цивільних об'єктів або є ними;
• наявність укриттів для цивільного населення на можливих напрямках дій військ (сил);
• наявність, розташування і стан об'єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, ступінь їх використання противником;
• дорозвідку об'єктів (цілей) противника для одержання даних про можливий збиток цивільному населенню та об'єктам, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права;
• виявлення порушень норм міжнародного гуманітарного права у ході ведення воєнних дій своїми військами (силами) і військами противника.
3.1.7. До обов'язків командувача, командира (начальника) та штабу входить узгодження зусиль сил та засобів розвідки начальників родів військ, спеціальних військ і служб щодо виявлення особливо небезпечних об'єктів, густонаселених районів та інших об'єктів, ураження яких може призвести до значних жертв серед цивільного населення.
3.2. Радіоелектронна боротьба
3.2.1. Під час організації і ведення радіоелектронної боротьби необхідно передбачати:
• введення заборон на радіоелектронне подавлення радіоелектронних засобів і ліній зв'язку, які використовуються військовими і цивільними медичними службами, військовим і цивільним духовним персоналом противника, гуманітарними організаціями, цивільною обороною, персоналом охорони об'єктів, які знаходяться під захистом права війни, за умови, що вони не будуть використовуватися противником у воєнних цілях;
• проведення комплексу організаційних і технічних заходів щодо радіоелектронного захисту систем і засобів своїх аналогічних служб (об'єктів) та організацій, які визначені міжнародним гуманітарним правом.
3.2.2. Розпізнавання радіоелектронних засобів, що належать службам (організаціям), зазначеним у пункті 3.2.1 Керівництва, проводиться за розпізнавальними радіосигналами відповідно до вимог Регламенту Радіозв'язку Міжнародної спілки електрозв'язку ISBN 92-61-04144-2 (додаток 3 до Керівництва), а також по опублікованих радіочастотах і сигналах.
3.2.3. Перелік сигналів та робочих частот доводиться до командирів (начальників) військових частин і підрозділів радіоелектронної боротьби і зберігається на відповідних командних пунктах (пунктах управління), як у мирний, так і у воєнний час.
3.3. Тактичне маскування
3.3.1. Під час організації та проведення заходів щодо маскування військових об'єктів, озброєння і військової техніки забороняється використовувати:
• міжнародні розпізнавальні емблеми, знаки і сигнали (додаток 2 до Керівництва);
• прапори, військові емблеми і форму одягу противника, нейтральних держав, а також розпізнавальну емблему Організації Об'єднаних Націй;
• присутність медичних формувань, санітарного транспорту, військовополонених і цивільних осіб з метою приховати (захистити) визначені райони, воєнні об'єкти, озброєння і техніку від розвідки противника.
3.4. Інженерне забезпечення
3.4.1. За будь-яких умов обстановки забороняється застосовувати мінно-вибухові нагородження проти цивільного населення і цивільних об'єктів.
3.4.2. Під час будь-якого встановлення мін, якщо можливе ураження цивільного населення, проводиться завчасне його оповіщення, за винятком випадків, коли цього не дозволяє зробити обстановка, що склалася.
3.4.3. Особливостями застосування протипіхотних мін відповідно до вимог норм міжнародного гуманітарного права є:
• обмеження і проведення додаткових заходів, вказаних у додатку 3 до Керівництва;
• фіксація (реєстрація) у відповідних документах встановлених мінно-вибухових загороджень;
• ліквідація мінно-вибухових загороджень після припинення активних воєнних дій.
3.4.4. Дозволяється застосовувати без позначення, огородження і будь-яких інших обмежень:
• будь-які типи протипіхотних мін із неконтактним підривним пристроєм;
• усі міни спрямованої дії із будь-якими типами підшивачів, якщо вони встановлюються на термін до 72 годин і забезпечується постійне спостереження за ними з метою недопущення до них цивільних осіб;
• усі типи протипіхотних мін у керованому по проводах (радіо) варіанті, коли їх підривання відбувається за командою оператора;
• усі типи протипіхотних мін із підшивачами уповільненої дії.
3.4.5. Реєстрація місцезнаходження мін, що не є встановленими дистанційно, мінних полів, мінних районів, мін-пасток і інших пристроїв здійснюється у встановленому порядку за допомогою прив'язки до координат не менше ніж двох вихідних точок.
3.4.6. Мінні поля, на яких встановлені протипіхотні міни, що не відповідають встановленим вимогам, повинні позначатися і огороджуватися.
Позначення здійснюється знаками, зрозумілими і видимими будь-якій людині, яка наближається до меж мінного поля (додаток 2 до Керівництва).
3.4.7. Якщо в наказі старшого командира (начальника) відсутні вказівки про установлення огородження, то рішення про це, на підставі вивчення і оцінки обстановки в районі дій підрозділу, приймає командир підрозділу, який здійснює мінування.
3.4.8. Огородження мінного поля може бути виконане колючим дротом або шляхом використання будь-яких інших засобів, що ускладнюють проникнення людини на мінне поле.
Після встановлення мін у такому позначеному та огородженому районі мінне поле повинно знаходитися під відповідним спостереженням.
3.4.9. Обов'язковому позначенню та огородженню підлягають усі загородження, які встановлюються із протипіхотних фугасних мін, осколкових мін фугасного ураження та інших мін із контактними механічними або електромеханічними підшивачами.
3.4.10. У разі встановлення мінно-вибухових загороджень на передньому краї (на лінії зіткнення) вручну із використанням переносних комплектів мінування, якщо існує пряма загроза ураження особового складу під час виконання робіт щодо огородження мінно-вибухових загороджень, дозволяється не встановлювати огородження і позначення мінно-вибухових загороджень із протипіхотних фугасних, осколкових кругового ураження і протипіхотних касетних мін.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.