Основні визначення міжнародного гуманітарного права, страница 12

Військовополонені, які служили в одних і тих зброй­них силах, не повинні розділятися, окрім, як за їх згодою.

Військовополоненим необхідно надавати можливість для виконання релігійних обрядів, зайняття спортом, са­моосвітою та інтелектуальною діяльністю.

2.5.4.19.  Розподіл військовополонених за категоріями здійснюється у таборі військовополонених оперативного командування уповноваженим Військової служби право­порядку у Збройних Силах України. Робота цього упов­новаженого забезпечується через перекладача табору.

В корпусних та бригадних пунктах прийому військо­вополонених здійснюється розподіл військовополонених офіцерів від інших категорій військовослужбовців, а та­кож - жінок від чоловіків.

2.5.4.20.  У таборі військовополонених оперативного командування військовополонені розташовуються у відо­кремлених містечках, а в окремих випадках - у наметах або інших спорудах, встановлених (побудованих) силами військовополонених.

Територія табору військовополонених повинна бути огороджена колючим дротом в два ряди кілків висотою 2 метри. Із зовнішнього боку табору обладнується кон­трольно-слідова смуга шириною не менше 6 метрів.

2.5.4.21.  Охорона військовополонених здійснюється:

• у таборі військовополонених оперативного команду­вання - підрозділами, призначеними рішенням команду­вача військ оперативного командування;

• на корпусних пунктах прийому військовополонених – підрозділами,    призначеними    рішенням    командувача армійського корпусу;

• на бригадних пунктах прийому військовополонених – силами адміністрації цих пунктів.

2.5.4.22.  Начальник табору військовополонених опе­ративного   командування   передає   військовополонених уповноваженому   Військової   служби   правопорядку   у Збройних Силах України за актом. Евакуація до тилово­го табору здійснюється лише після проведення санітарно-протиепідемічних заходів серед військовополонених.

2.5.4.23.  Харчування  військовополонених  у  бригад­них пунктах прийому військовополонених здійснюється за рахунок фондів військових частин за спеціально вста­новленими нормами і організовується, по можливості, з урахуванням звичного для них режиму і раціону.

Під час конвоювання на відстань до 50 км можуть видаватися продукти, що не потребують термічної обробки.

Якщо конвоювання здійснюється на більшу відстань, військовополоненим один раз на добу видається гаряча їжа. У цьому випадку для обслуговування військовопо­лонених виділяються польові кухні або котли з відповідним обладнанням.

Організація харчування військовополонених на шляху покладається на помічника начальника конвою по забезпеченню, який призначається зі складу пункту прийому військовополонених. У його розпорядження виділяється господарча команда із розрахунку 1 особа на 100 - 150 військовополонених.

2.5.4.24.  Обмундируванням,    білизною   і   взуттям військовополонені забезпечуються за рахунок трофейно­го або, за необхідності, - й того, що було у вжитку, ре­чового майна вітчизняного виробництва (із врахуванням пори року).

2.5.4.25.  Медичне   обслуговування   військовополоне­них  під  час   перебування  їх  в  дивізійних  (бригадних) пунктах   військовополонених   та   під   час   конвоювання здійснюється медичним персоналом, виявленим із числа військовополонених.

2.5.4.26.  Для надання медичної допомоги використо­вуються, в першу чергу, трофейні медикаменти.

Забезпечення предметами особистої гігієни першої необхідності здійснюється таким самим чином.

2.5.4.27.  За необхідності поранені та хворі військово­полонені   тимчасово  евакуюються   у  встановленому  по­рядку  до  медичних   підрозділів  військових  частин,  де тимчасово   розташовуються   окремо   від   військовослуж­бовців Збройних Сил України.

Ті, хто потребує кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги, направляються до госпіталів для військовополонених.

2.5.4.28.  Медичні огляди військовополонених повинні проводитись не рідше ніж один раз на місяць.

2.5.4.29.  Працездатні військовополонені з числа рядо­вого складу, крім робіт з обладнання та утримання місць їхнього розташування, можуть у примусовому порядку залучатись  до  виконання   робіт  невоєнного  характеру, які не пов'язані із ризиком для їхнього життя і здоров'я, з урахуванням віку, статі та фізичних якостей.

До таких робіт можуть відноситись:

• сільськогосподарські роботи;

•  роботи в добувній або переробній галузі промисло­вості   (за   винятком   металургійної,   машинобудівної  та хімічної промисловості);

• навантажувально-розвантажувальні роботи;

• торгова діяльність, мистецтво та ремесло;

• роботи у домашньому господарстві;

• комунальні послуги.

Розподіл військовополонених на роботи здійснюється начальником табору військовополонених оперативного командування.

Притягнення до небезпечних видів робіт (у тому числі до розмінування) може здійснюватися лише за письмовою згодою самих військовополонених.

Військовополонені з числа командного складу мо­жуть залучатися до робіт лише як особи, які керують та контролюють роботу військовополонених із числа рядо­вого складу.

Тривалість і умови праці повинні відповідати нор­мам, установленим чинним законодавством України.

2.5.4.30.  На військовополонених можуть бути накла­дені такі дисциплінарні стягнення:

•  штраф у розмірі не більше 50%  авансу в рахунок грошового забезпечення і платні за виконання робіт  на термін не більше ЗО діб;

• позбавлення пільг, які надані додатково до тих, які передбачені Женевською конвенцією від 12 серпня 1949 року про поводження з військовополоненими;

• позачергові наряди, тривалістю не більше двох го­дин на день;

• арешт.

Право накладати вказані стягнення мають начальни­ки табору військовополонених оперативного команду­вання, корпусного та бригадного пунктів прийому військовополонених або їх заступники.

2.5.4.31.  Застосування зброї проти тих військовополо­нених, які скоюють втечу або намір втечі, є заходом над­звичайного характеру, якому завжди повинні передува­ти попередження, що відповідають обставинам.

До військовополоненого, який був затриманий під час спроби втечі, застосовується лише одне із дис­циплінарних стягнень.