Основні визначення міжнародного гуманітарного права, страница 11

Виведення військовополонених з району воєнних дій здійснюється із дотриманням заходів, спрямованих на забезпечення їхньої безпеки, в супроводі команди, при­значеної наказом командира військової частини.

У небезпечній зоні дозволяється тимчасово утримува­ти лише тих військовополонених, які за станом свого по­ранення або хвороби під час евакуації будуть піддані більшому ризику для їхнього життя.

2.5.4.9.  Бригадний пункт прийому військовополоне­них створюється за наказом командира військової части­ни поза бойовим порядком військової частини.

Розміщення бригадних пунктів прийому військовопо­лонених має забезпечувати військовополоненим безпеку їхнього життя і здоров'я.

До початку воєнних дій наказом командира військо­вої частини визначається місце розташування бригадно­го пункту прийому військовополонених, його кордони та адміністрація.

За організацію роботи бригадного пункту прийому військовополонених та матеріальне забезпечення військо­вополонених відповідає заступник командира військової частини по тилу, який ще у мирний час повинен скласти схему організації бригадного пункту військовополонених, забезпечити підготовку адміністрації та відповідної ма­теріальної бази (огородження, позначки, списки, бланки документів, журнали обліку тощо).

Адміністрація бригадного пункту прийому військово­полонених здійснює первинну реєстрацію військовополо­нених, організовує заповнення та відправлення карток-повідомлень про взяття в полон (додаток 7 до Керівництва), вивішує тексти Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про поводження з військовополоне­ними, веде необхідну документацію.

2.5.4.10.  Первинна реєстрація оформляється поімен­ним списком із вказанням прізвища, імені та по бать­кові, військового звання, дати народження та особистого номера (або іншої рівноцінної інформації).  Начальник, який   здійснює   реєстрацію,    зобов'язаний   довести   до військовополонених їх статус, права, обов'язки і прави­ла поводження зрозумілою для них мовою.

2.5.4.11.  За вказівкою начальника штабу об'єднання військовополонені евакуюються, із дотриманням заходів безпеки, до корпусних пунктів прийому військовополо­нених (як правило, у пішому порядку).

Конвой для супроводження військовополонених виділяється від відповідних військових частин.

2.5.4.12.  Місця корпусних пунктів прийому військо­вополонених,   табору  військовополонених  оперативного командування, порядок їх матеріального забезпечення, маршрути для пересування військовополонених та кількість транспорту для евакуації військовополонених визначаються заступником командувача військ опера­тивного командування по тилу.

2.5.4.13.  Конвоювання військовополонених із корпус­них пунктів прийому військовополонених до табору військовополонених оперативного командування здійснюється підрозділами, які визначені рішенням ко­мандувача військ оперативного командування, під керівництвом начальника конвою у пішому порядку або на спеціально виділеному автотранспорті.

У ході масової евакуації військовополонених для їх конвоювання можуть призначатись підрозділи запасних військових частин оперативного командування.

Кількість військовополонених для конвоювання у пішому порядку не повинна перевищувати 1200 осіб на один конвой літом і 800 осіб - зимою. При швидкості ру­ху - 3-4 км/год, величина добового переходу складає 20 - 25 кілометрів.

Під час конвоювання влаштовуються привали: малі - кожний час руху на 10-15 хвилин; великі - через 4-5 годин руху на 2-3 години. Для    підсилення    охорони    великих    колон    можуть виділятись службові собаки або виставлятись бокові до­зори (на віддаленні 20 - 25 м від маршруту руху).

Маршрути для пересування військовополонених по­винні призначатись осторонь від корпусних авто­мобільних доріг, доріг оперативних командувань та ра­йонів розташування військ і тилових об'єктів.

2.5.4.14.  Евакуація військовополонених за межі ра­йону   ведення   воєнних   дій   здійснюється,   як   правило, залізничним   (водним)   транспортом.   Станції   (пристані) завантаження військовополонених призначаються осто­ронь від районів розташування військ і тилових об'єктів. В окремих випадках, залежно від умов обстановки, ева­куація   військовополонених   може   здійснюватись   авто­транспортом або у пішому порядку.

Відправлення військовополонених залізничним транспортом повинно здійснюватись у вагонах, які об­ладнані під перевезення людей, мають необхідний запас палива для обігрівання в зимовий час та за умов дотри­мання санітарних вимог.

2.5.4.15.  Умови розміщення військовополонених повинні бути не менш сприятливими, ніж ті, в яких знахо­дяться війська держави, яка тримає їх у полоні. Забороняється:

•  розміщення  таборів  (пунктів)  військовополонених поблизу   підприємств   атомної   енергетики,   хімічних   і інших потенційно небезпечних об'єктів промисловості, а також воєнних об'єктів;

•  використання   таборів   (пунктів)   військовополоне­них,   а   також   самих   військовополонених   для   захисту їхньою присутністю воєнних об'єктів або будь-яких ра­йонів сторони, яка їх утримує.

2.5.4.16.  У термін не пізніше 7 днів із моменту взят­тя його у полон (прибуття на бригадний пункт прийому військовополонених)   військовополоненому   має   надава­тись можливість заповнити і відправити картку-повідомлення про взяття в полон (додаток 7 до Керівництва):

одну — своїй сім'ї;

іншу — до Центрального Довідкового Агентства.

На випадок переміщення військовополонених їм офіційно повинні доводитися час їх відправлення та нова поштова адреса.

У такому разі їм дозволяється брати з собою особисті речі, вага яких не повинна перевищувати 25 кг на одно­го військовополоненого.

2.5.4.17.  Табори  (пункти прийому) військовополоне­них, якщо дозволяє обстановка, повинні бути позначені буквами  «PW»  або «PG» та розташовані таким чином, щоб їх чітко було видно з повітря.

2.5.4.18.  Формування та утримання груп військовопо­лонених,   по   можливості,   проводиться   з   урахуванням особливостей їх військового звання, національності, мо­ви, віросповідання, статі та звичаїв.