Даній сфері права греки приділяли особливу увагу, тому що вона регулювала визначені початки їхнього приватновласницького буття. Посягання на приватну власність зведену у ранг "священною і недоторканою", жорстко охоронялися законом. Власник міг вільно розпоряджатися видимим (земля, раби, худоба) і невидимим майном (гроші, дорогоцінності), а крадіжка каралася, у більшості випадків смертною карою. Зобов'язальні відносини розвивалися у формі письмового договору. Були відомі договори купівлі-продажу, найму, позички, застави, займу, зберігання, доручення, товариства. Важливе місце у афінському зобов'язальному праві займала застава землі (іпотека) - боржник зберігав землю у своєму володінні, але не мав права розпоряджатися нею.
3. Сімейне і спадкове право.
У сімейно-шлюбних відносинах більшості грецьких полісів твердо укорінилися пережитки патріархату. Дієздатність жінки була обмеженою. Вона знаходилася під опікою батька або чоловіка. Шлюб являвся договором, який укладався. главою сім'ї. При розлученні мужчина був, вільним у своїх рішеннях, Майно за законом успадковували сини і лише при відсутності - дочки. У випадку відсутності близьких родичів, спадкоємцями ставали родичі другої черги. Успадкування за заповітом, здійснювалося дише у випадку відсутності законних дітей чоловічої статі. Право заповіту не розповсюджувалося на жінок неповнолітніх, прийомних дітей. При цьому заповідач повинен бути дієздатним - знаходитися, у здоровому, розумі і на нього не можна було робити фізичний і психічний тиск.
4. Кримінальне право.
Серед злочинів старогрецьке право розрізняло: антидержавні, проти сім'ї, особистості і власності. Розрізнялася ступінь вини злочинця - умисел і необережність, поняття допустимої самооборони, підбурювач і виконавець. До рангу тяжких злочинів відносилися: державна зрада, народний обман, крадіжка палацевого майна і образа богів, вбивство, зрада дружини. Державні злочини, як правило, тягли смертну кару або оголошення поза законом. У цьому випадку будь хто міг вбити засудженого. Застосовувалася у вигляді покарання і атимія (безчестя), коли злочинця позбавляли політичних прав і конфіскували (частково або повністю) майно.
Каральні санкції у відношенні злочинців були най витонченими: четвертування, розірвання деревами і тваринами, голодна смерть, отруєння (страчений Сократ), продаж у рабство, штраф, конфіскація, вигнання. Тюремне ув'язнення було тільки досудовим.
5.Судовий процес.
Суду передувало попереднє розслідування яке включало в себе допит обвинуваченого, свідчення свідків і обвинувачення, розгляд речових доказів. Матеріали попереднього розслідування з. метою запобігання фальсифікації запечатувалися у спеціальну амфору і передавалися у такому вигляді суддям. Приймати участь у судових справах могли тільки повноправні громадяни. Рабів у суді представляли їхні господарі, жінок і дітей - чоловіки, метеків – простати.
На судовому засіданні вислуховувались промови сторін, які викладалися під присягою. Потім присяжними виносився вердикт на предмет вини або невинності особи. При цьому попередньо обговорювали судове рішення у випадку рівності голосів. Так, Есхіл в трагедії "Евминіди" описав легендарний судовий процес, коли „було вирішено, що якщо однакова кількість голосів буде подана за-обвинувачення і виправдання Ореста, то він буде виправданий” (13). Голосування було таємним і здійснювалося опусканням камінців у дві урни. У випадку визнання вини особи, визначалася міра покарання і слідував вирок. Засуджений міг апелювати до геліеї, рішення якої були кінцевими і не підлягали оскарженню.
Таким чином, не дивлячись на обмежений рабовласницький характер, являючись. важливим елементом високорозвиненої еллінської культури, старогрецьке право стало одним з основних факторів складання демократичного цивільного суспільства і відповідних йому державних інститутів, які були використані і розвинуті всією подальшою людською цивілізацією.
Зноски та примітки:
1. Основні основи політичної думки ред. Б. Кукти. – С. 16.
2. Кун Н.А. – Указ. соч. – С. 182
3. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. – Ч. 1. – С. 60.
4. Там само. – С. 61.
5. Там само. – С. 61.
6. Анатомия мудрости. 106 философов: жизнь, судьба, учения. В 2 т. Симферополь,. – Т. 1. 1995– С. 31.
7. Там само. – С. 31.
8. Аннерс Э. – Указ. соч. – С. 41.
9. Кун Н.А. - Указ. соч. – С. 414.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.