Держава і право Стародавньої Греції. Виникнення і періодизація держави, страница 3

На зміну вищій управлінській посаді базилевса, яка за Аристотелем була успадкована від батьків, прийшли. архонти, їх обрали спочатку довічно, а потім на 10 років (3). Виняткова вибірність еврипідів знищила раду старійшин, яка. перетворилася у необираючі й неподотчетні аристократичні збори - ареопаг (засідало на пагорбі бога війни Ареса). Сюди входили діючі і екс-архонти. Ареопаг являвся законодавчим і судовим органом, йому належала функція контролю за діяльністю посадових осіб. Вищою управлінською структурою була колегія із 9 архонтів, яка обиралася на 1 рік. Аристотель писав, що рада ареопагів хоча мала обов'язок бути тільки блюстителем законів, розпоряджався більшістю важливими справами у державі, накладаючи кари і , стягнена безапеляційно на всіх порушників порядку. Це пояснюється тим, що вибір архонтів відбувається за шляхетництвом походження і за багатством, а з них і обиралися ареопаг (4).

Паралельно з утворенням державного механізму, відбувся територіальний поділ афінського населення. У VII ст. до н.е. Аттика була розділена на 48 територіальних округів, які називалися навкраріями їх жителі повинні були нести воєнно-морську повинність - збудувати бойовий корабель і забезпечити його екіпажем.

У VI ст. до н.е. матроски багато чисельного афінського флоту стали авангардом потужних народних виступів проти аристократії. До категорії "демос" (народ) прилічувалися також ремісники, торговці і землероби. Причиною незадоволення демосу було значне об'єднання афінської більшості. Увесь простий нард був боржником перед багатими, писав Плутарх, одні обробляли землю, і платили багатим шосту частину урожаю, інші брали у багатих гроші під заставу тіла; їх позикодавці мали право перетворити у рабство. Більшість вимушена була продавати: навіть своїх дітей і тікати з батьківщини, рятуватися від жорстокості позикодавців (5).

На усунення соціально-політичної кризи і примирення сторін були спрямовані реформи архонта Солона (594 р. до н.е.). Вони включали в себе: а) сісахтію ("стряхивание бремени") - анулювання всіх боргів, заборона самозастави особистості, викуп і повернення на батьківщину громадян, які були продані у рабство на чужину; б) земельну - встановлено максимальний розмір земле власництва, дозволена застава і відчуження землі на основі заповіту;       в) митну - дозволений вивіз за кордон оливкового масла і заборонений ввіз хліба;

г) цензову - встановлювалися 4 майнових розряди у залежності від річного і доходу у медімнах (52,5 літра сипучої речовини): 1-й - не менше 500,: 2-й не менше 300, 3-й - не менше 200, 4-й - не менше 100. Категорії населення згідно розрядів називали відповідно, пентаксімедімнами, вершниками, зевгітами і фетами. Тільки представники першого розряду могли бути обраними у ареопаг на посади архонтів. Фети позбавлялися права займати будь-які державні посади.

д) управлінську - у якості противаги аристократичному ареопагу була створена рада чотирьохсот (по 100 чоловік обиралося від кожного іонійського племені), яка виконувала функції поточного управління;

е) судову — створювався суд присяжних (геліея), який являвся вищою апеляційною інстанцією і не мав розрядних обмежень для вільних громадян Афін;

ж) кримінальну - відмінялися діючі до цього закони Драконгга.

Плутарх писав, що Солон „зробив це у вигляді жорсткості і строгості їх покарань майже за всі злочини було призначене одне, покарання смертна кара; таким чином, і засуджені за ледарство підлягали смертній карі, а також тих, які вкрали овочі або плоди несли теж саме покарання, як і святотатці і людиновбивці.”(6)

 Сучасники Солона оцінювали його реформи як половинчаті, компромісні. Не скривав цього і їхній автор, який навпаки підкреслював, що своєю діяльністю бажав досягти суспільного консенсусу:

„Владу дарував я дарував народу в тій мірі, в якій він потребував:  Честі його не позбавив, але і не дав позбавлення прав.  Також про тих піклувався я, хто багатством і силою

Всіх перевершив, - щоб їх не зганьбив ніхто.

Підвівся я між тих і інших, поставивши потужний щит мій над ними

І заборонив перемагати не справедливих інших „(7).