Держава і право Стародавньої Греції. Виникнення і періодизація держави, страница 4

Незадоволення реформами Солона зі сторони еврипідів викликало нове загострення політичної боротьби, протидія демосу привела до встановлення у 580р. до н.е. тиранії Лісістрата.

Закінчення державно-утворюючих процесів у Афінах пов'язують з реформами Клісфена (509 -р. до н.е.), який при підтримці Спарти і опорі на бідноту став лідером у скинені тиранії Лісістрата. Реформи змінили адміністративно-територіальне ділення Аттіки, яка тепер складалася з трьох округів: Афіни з пригородами, внутрішній центр і узбережжя. Округи розділилися на 10 рівних за площею триттій, які об'єднувалися у філи з розрахунку по три у кожній. При цьому триттії, які входили у філу, Повинні були належати до різних округів: одна - до землеробського центру, інша до матроського примор'я, а третя - була одним з міських кварталів столиці. Крім того, країна розділилася на малі райони - деми, які належали до різних тритіїв і філів. Всього їх налічувалося біля ста . Зміст таких перемін у державному устрої полягав у кінцевому знищені пережитків родового ладу, на якому базувалася потужність еврипіді.

Клісфен реформував також державний механізм. Замість ради чотирьохсот почали вибирати по 50 чоловік від кожної філи, які складали раду п'ятисот. Цей орган являвся керуючим у політичній сфері державної діяльності на період між скликанням народних зборів. Для здійснення керівництва, у воєнній області була створена колегія стратегів з10 чоловік (по одному обиралися. від кожної філи). 3 часом стратеги висунулися на перші ролі і стали замість архонтів вищими посадовими особами.

Реформи Клісфена торкнулися і процесуальної сторони народних зборів, у практику яких вводилася особлива процедура остракізму - голосування, глиняними черепками на предмет визначення і вигнання з держави небезпечних особистостей.

У класичний період афінська. рабовласницька демократія набула остаточних рис. Греко-персидські війни (492 - 479 рр. до н.е.) загострили протиріччя між демократичною (ремісники,, християни, матроси) і олігархічною (крупні рабовласники, земельна аристократія) частиною суспільства. Перші виступали за те, щоб верховна влада у державі належала цивільній більшості, що подасться народними зборами; друге - найбільш багатою і знатною частиною громадян. Політична боротьба у Афінах у Vст. до н.е. пов'язана з іменами Ефіальта і Перікла, На шляху демократичного руху стояв ареопаг. У 462 р. до н.е. демосу на чолі з Ефіальтом вдалося провести закон про позбавлення ареопага всіх його політичних функцій. У компетенції цього органу залишилися лише судові справи по релігійних і кримінальних питаннях. У отместку за це противники олігархії вбили демократичного лідера, йому на зміну прийшов стратег Перикл. Солонівське, ділення вільних громадян на розряди. Відмінилося, державні, посади отримали всезагальну доступність. Афінська держава стала являти собою політичну форму панування вільних над рабами незалежно від соціального розшарування громадян (рабовласники, біднота, люмпени). При цьому у самому середовищі вільних зберігалися протиріччя, засновані на розмірах приватної власності, між крупними рабовласниками з одного боку і дрібними виробниками і люмпенами з іншого.

В цілому – афінський менталітет був пронизаний духом волі, яка займала передове місце у шкалі цінностей. Зміст і ціль-суспільного життя афіняни виміряли степеню волі життя особистості. Але, при цьому їхня воля носила виборчий характер і була обмежена інститутом громадянства. Вільними громадинами ставали з 18 років, коли їх заносили до списків дему. Цивільними правами користувалися люди, яких батьки обидва громадяни, - писав Аристотель, досліджуючи державний лад Афін. При цьому, з'ясовується „чи вільний кожний з них окремо і чи законно народжений”. Якщо, ж, суд визнає людину не вільною, то держава продає його у рабство; якщо, ж, він виграє справу, демоти зобов'язані його вписати у списки вільних (8).

У Афінах визнавалася все загальність основних прав людини, допускалася можливість переходу раба до категорії вільних і навпаки. Разом з тим існувала обмеженість об'єму правоздатності і кола правосуб'єктності. Поза сферою дії цивільних справ опинялися раби.